Если честно, пока книга была детективом, она была вполне интересной. Но когда в сюжет вступили инопланетяне, сначала это было интересно, потом стало слегка запутанно, а после уже и не особо интересно. Плюс автору в том, он не сделал эту книгу типичной, где есть инопланетяне, которые прилетают на планету и пытаются открытой войной захватить всю планету, чтобы поработить всех, кто есть здесь. Здесь сюжет инопланетян развивается более плавно - никто не нападает, никто не открывает войну с кучей требований о выкупе или порабощении. Ребята включили мозги и решили сделать всё гораздо умнее, чем в 99% всех фильмов с похожими ситуациями. (например, "пятая волна" и вторая, и третья часть этой серии). Что я так же наблюдаю уже не в первый раз - если Стивен Кинг как-то относится к книге, пишет на неё шикарную рецензию о том, как она ему понравилась, насколько это хороший триллер или книга ужасов, то в итоге эта книга мне не зайдет, ведь в итоге оказывается, что особых ужасов или детектива в сюжете не будет.

З обкладинки можна зробити висновок, що це книга жахів в стилі Стівена Кінга, проте це просто трилер без описів всіх подробиць в насильницьких сценах, що мене не може не тішити. Але, звичайно, напружені та моторошні моменти тут були. Джек Вайлен, після того, як пішов з поліції, живе собі спокійним, тихим життям і пише книжку. Та ця ідилія змінюється в той момент, коли до нього приходить колишній однокласник з проханням допомогти розкрити вбивство однієї сім’ї. Спершу колишній поліцейський не погоджується на цю затію, адже воно дуже схоже на побутове, та коли в одному з документів, пов’язаних з цим вбивством, він бачить ім’я своєї дружини, то ця розгадка стає його ідеєю-фікс. Важливу роль тут також відіграє зникла дев’ятирічна дівчинка, яка зовсім не поводить себе як дитина; у неї, наче, хтось вселився. В книжці обговорюється питання реінкарнації та переселення душ. Саме в цій книжці позичив ідею Макс Кідрук до свого роману «Зазирни у мої сни». І, як на мене, у Кідрука ця тема, приправлена науковим прогресом, вийшла смачнішою. Сама історія розгортається перші сто п’ятдесят сторінок і потім плавно переходить до розв’язки. Я б цю книжку швидше назвала б навіть не трилером, а сімейною драмою з нотками детективу, де багато невідомого.