Пуаро "вийшов на пенсію" й оселився в тихому англійському селі - вирощує кабачки, насолоджується спокоєм. Але спокій триває недовго: в селі починаються вбивства - отруєння, постріли, "нещасні випадки". Жертви - звичайні люди: лікар, вдова, молода дівчина. Підозра падає на всіх, бо мотиви скрізь - спадщина, ревнощі, старі образи. Пуаро не може встояти й починає розслідувати - з крісла, плітками, спостереженнями за сусідами. Село маленьке, всі знають один одного, але ніхто не каже правди. Крісті малює провінцію 1950-х з любов'ю й іронією: чаювання, сади, плітки за парканом, післявоєнна бідність. Інтрига тримає в напрузі: вбивства здаються випадковими, але пов'язані. Пуаро блискучий - спокійний, іронічний, з "сірими клітинками" на повну. Фінал - класичний трюк: все просто, але ти не бачив, доки він не пояснить. Зачепила атмосфера села - тиха, затишна, але з отрутою під поверхнею. Пуаро тут старий, втомлений, але все ще геній. Книга пізня, одна з останніх з Пуаро - стримана, розумна, з гумором і сильним розкриттям. Рекомендую - міцний детектив з сільським колоритом і фірмовим крістівським поворотом. Ідеально для вечора з чаєм.

Ще одна чудова книга Агати Крісті з серії "Легендарний Пуаро". Цей роман є однією з найвідоміших робіт авторки. І навіть на відпочинку на англійському узбережжі Еркюль Пуаро із капітаном Ганстінгсом знаходять собі звичне заняття. Пуаро зазвичай важко змусити взятись за якесь розслідування, адже справа повинна його по-справжньому зацікавити, і це був саме такий випадок. Після відвідин "Дому на околиці" та розмови з його власницею, молодою та чарівною Нік Баклі, виявилось що хтось серйозно налаштований її позбутись, і Нікі вже тричі чудом уникнула смерті. Саму тому Пуаро твердо вирішив, що повинен захистити дівчину. Та детектив частково зазнав невдачі, на одній з вечірок в домі, вбили кузину дівчини - Меггі Баклі, яка приїхала за проханням Пуаро, щоб піклуватись про Нік. Мені здається, що з цього моменту, це вже не просто розслідування, це вже був виклик для детектива, адже якби вбивця не помилився(адже Меггі одягнула шарф Нікі) то йому б вдалось здійснити задумане. Сюжет книги затягує з перших сторінок, вона наповнена багатьма сюжетними лініями, несподіваними поворотами подій та звісно ж загадками і це зовсім не перевантажує її, а навпаки робить цілісною. І дуже мене потішив фінал, звичайно Пуаро, для того щоб оголосити розв'язку та вказати на вбивцю, любив збирати всіх разом, але тут він в прямому сенсі влаштував виставу в "Домі на околиці". Книга безумовна варта уваги. Єдине що мене розчарувало, це обкладинка від КСД, ну дуже вже явно вона натякає на вбивцю.

Для меня этот детектив является одним из самых любимых и читаемых у Агаты Кристи. Ведь в этом детективе события разворачиваются очень стремительно. С первых строк он увлекает, так как Пуаро сразу же замечает неладное, когда знакомится с Ник Бакли. Кажется, что она сама не замечает, насколько часто вокруг неё случаются различные неприятности, которые даже угрожают её жизни, но Пуаро сразу же обращает внимание на подрезанную веревку на картине, пролетевшую мимо пулю, которая так похоже на осу и другие детали, которые просто не могут быть случайностью. Помимо того, что этот детектив уж точно нельзя отнести к скучным, так как, несмотря на все попытки Пуаро взять ситуацию под контроль, он постоянно сталкивается с новыми неожиданностями, так еще и финал полностью меняет восприятие всех произошедших событий. Когда на кону стоят большие деньги, преступник может воспользоваться самыми изощренными методами, чтобы добиться своего. Но, каким бы умным и дальновидным не был настоящий убийца, Эркюлю Пуаро всегда удастся его вычислить, пусть и не сразу, как было в этот раз. На мой взгляд, это один из самых интересных детективов у Агаты Кристи, который можно перечитывать и всегда находить в нем новые детали, смотреть на происходящие события под новым углом и снова удивляться писательскому мастерству Кристи.