Події розгортаються навколо старого будинку на узбережжі, де на перший погляд панує спокій, але низка дивних інцидентів натякає, що господарці загрожує смертельна небезпека. Нещасні випадки виглядають випадковими, однак поступово стає зрозуміло, що за ними стоїть чіткий і холодний розрахунок. Розслідування зосереджується на близькому колі знайомих, де дружелюбність і турбота легко маскують корисливі мотиви. Для мене цей роман цікавий саме відчуттям повільної загрози - напруга наростає непомітно, без різких сцен, але з постійним відчуттям, що небезпека зовсім поруч. Атмосфера камерна й трохи меланхолійна, логіка розслідування чиста, а фінал справляє сильне враження своєю точністю і холодною неминучістю.

Якщо коротко описати цю книгу, то варто сказати одну фразу: «класика – є класикою». Агата Крісті та її знаменитий, трішки кумедний та загадковий детектив Еркюль Пуаро не розчаровують. Книга з динамічним, напруженим сюжетом, який тримає інтригу практично до самого завершення історії. Є такі професії та заняття, які не дозволяють відпочивати, навіть на відпочинку. Саме так сталося і цього разу, коли Пуаро мав намір відпочити та відволіктися від цих всіх історій зі злочинцями, пограбуваннями та вбивствами. Цього разу допомоги детектива потребує власниця великого будинку, який сміливо можна назвати цілим маєтком. Цій дамі загрожує смертельна небезпека, і завдання Пуаро не лише не допустити кровопролиття, але й вивести злочинців на чисту воду. Цього разу загадка виявилася досить складною, і Пуаро довелося чимало попрацювати над її вирішенням. При чому інтриги історії додає несподівана розв’язка, яка не просто ошелешує, а ламає практично всі стереотипи. Якщо ви любите класику детективної літератури, якщо ви любите Агату Крісті, то ця книга вам точно сподобається, без варіантів.

Я читала этот детектив под названием «Загадка Эндхауза» и он вошел в мой личный рейтинг лучших детективов с участием Эркюля Пуаро. Здесь ему компанию составляет его друг капитан Гастингс, который, как в старые добрые времена взялся за дело. А сама история увлекает с первых страниц. Эркюль Пуаро во время своего отдыха знакомится с молодой девушкой, которая постоянно попадает в опасные ситуации и находится на грани жизни и смерти. Пуаро догадывается, что столько случайностей и совпадений быть не может и старается, во что бы то ни стало уберечь девушку от очередного покушения на убийство. Но так как начали развиваться события, никто не ожидал. Я с большим интересом следила за дальнейшими действиями Пуаро и Гастингса. Как всегда, один из них был в полном замешательстве, а другой подсмеивался над своим другом и вел свое расследования, не раскрывая деталей дела до самого финала. Развязка оказалась, как в лучших детективах Агаты Кристи. Возможно, кому-то удастся предугадать финал, я же обо всем узнала уже в самом конце, когда Пуаро начал раскрывать свои карты. И при всем том, что Агата Кристи очень часто в финале переворачивает все события с ног на голову и показывает их читателям в совершенно другом свете, развязка выглядит достаточно логичной.