Мені сподобався проста мова, в якій, все ж таки є й недоліки: зовсім вона прісна. Розумію, що «пацик» навряд чи мислить і пише літературно, але, загалом, тоді й книга ця не зовсім книга, а набір байок під пивко. Місцями дивувався від поведінки героїв так, що думав, ніби Артем – ненадійний оповідач і випендрюється перед нами, як перед своїми друзями. Це стосується всіх любовних пригод, окрім першого походу до повії. Можливо, таке буває в житті, але мені про таке читати не дуже цікаво – тому що в цьому немає родзинки, якогось подолання, героїзму в сенсі, вчинення якихось нетривіальних дій для досягнення мети. А любовна гра представлена у вигляді «просто повторити її твердження у формі запитання й додати якийсь вигук» - нууу, це, м'яко кажучи, нецікаво. Все-таки, під кінець книги я вирішив, що, можливо, Гліб Гусєв так і задумував – Артем – ненадійний оповідач, але мета цієї ненадійності незрозуміло якому творчому замислу служить. Легко уявити, що Артем так пише, щоб здаватися крутішим, але якось це не в'яжеться в моїй голові про те, що він – спроба зобразити героя нашого часу. Загалом з Артемом сталося багато всього. Але все це ніби не залишило на ньому жодних відбитків. Він отримує травму в дитинстві і вона якось не позначається в майбутньому, не залишає в ньому «травми», і цей епізод можна було б опустити, тому що ну я не розумію, як він впливає на все інше: не заважає займатися боксом, не болить від нескінченної ходьби «Крейзі Бейбі», не заважає водити кедді, не заважає втекти від прильотів міномету. Може це навчило його йти до мети на милицях? З усього минулого однозначний і явний вплив на Артема, мабуть, справив лише розлучення батьків. Але, як це не дивно, ця подія минулого залишається туманною, невизначеною, конфлікт цей не вирішено. Питання викликають багато діалогів, вчинків: «- Колись, Цаца І Цаца розколовся» Так легко і нецікаво відбувається все в житті Артема, хоча об'єктивно – його життя нібито сповнене пригод. Наркоторгівля, багато сексу, рейдерство, мутки. Але все це подано так, ніби ми з ним десь увечері в «Крейзі Бейбі» п'яною лавочкою вішаємо один одному локшину на вуха. Отже, я сказав би, що спроба написати героя нашого часу – не вдалася. Артем потрапляє в пригоди, які зрідка розбавляються сентенціями від діда, Кахи, грецько-американського ділка. Фінальне прозріння про те, що він сам собі перешкодив бути краще подано як наслідок наркотичного приходу. Та і загалом, що він сам своя проблема – така собі драматургія, бажалось би якогось реального конфлікту. Загалом, я Артему не вірю, і напевно навіть не в тому сенсі, як не повірю хлопцеві, який труїть байки – той хлопець буде справжнім. А саме не вірю в те, що Артем справжній і не тому, що його пригоди надто грандіозні. Швидше, це просто набір кліше про наш час, які існують, але зображені не художньо, а просто як набір фоток з п'ятого айфону, який хтось забув на лавці.

Мені дуже і дуже сподобалася книга, прочитала швидко і з задоволенням. Вона правдива і відверта, не так про Артема, як про кожного з нас. Я давно не стикалася з книгою в українській літературі, шо буде настільки про мій контекст, хоча я не зі сходу, та ніби знаю усіх героїв. Особливо сподобалася частина про роботу в ресторані. Я працюю офіціанткою і ніби Гліб мій звичайний робочий день описав, з запарою і оціненням людей, що заходять. До кінця була інтрига. Хочу перечитати, але поки віддала книгу своїм друзям. Дякую авторові за зібрану історію та класний стиль написання. Було приємно читати.

Мені сподобався стиль оповіді, не доводилося продиратися крізь незграбне багатослів'я. Герой роману - Артем Щербаков - викликав змішані почуття. Усе, що його цікавить, - пригоди, гроші та секс. З іншого боку, він справжній, не пластиковий. Він здається знайомим хлопцем з сусіднього під'їзду. Іноді такий хлопець може носити підкатані штани, сперечатися про редактори кодів і фанатіти від макбуків, але суть не зміниться. Він розгублений і не знає, хто він. Йому важко у суспільстві, де змінилися звичні порядки та гендерні ролі. За його самовпевненістю, любов'ю до дорогих речей криється купа страхів. Але Артем не просто егоїстичний споживач, він здатен і на благородні вчинки. Цікаво описано історія з ОБСЄ. Для себе з книги я винесла краще розуміння таких чоловіків.