Завжди приємно відкривати нові імена, тим паче коли від прочитаного одержуєш справжню насолоду. Після роману Олексія Волкова "Сліди на воді" у мене ніяк не зникло бажання продовжити знайомство з творчістю Волкова. Ось прочитано ще один роман автора- "Не проси пощади у тіні".Вирішив поділитися своїми враженнями, так би мовлячи по "свіжому сліду". Відірватися від книжки досить важко, оскільки події затягують нас з самого початку, і тримають в приємній напрузі до останньої сторінки твору.В нашому житті відбувається багато чого неймовірного і непередбачуваного. Ми просто не помічаємо цього.По розвитку сюжету у мене виникало дивне почуття що я нібито потрапив на деякий час в іншу реальність, в сторону потойбічного світу. Я реально співчував головному герою, проникнувшись його історією. Подекуди містичної, зі присмаком готики і детективу.Чудовий набір щоб полоскотати наше читацьке уявлення.І це все були не жарти.Волков майстерно змоделював ситуацію,від якої у мене іноді виникали мурахи по шкірі. В романі "Не проси пощади у тіні" переплітаються усі невідомі і примарні події, з яких намагається вибратися головний герой. Книга ставить нам багато запитань: "чого ми варті у житті?", "чи існує справедливість?", "чи здійснюється перевтілення наших душ?". Це і детектив, і елементи містики, і тонкий авторський гумор. Роман дає нам змогу замислитися над деякими речами з якими ми можемо тісно співіснувати в повсякденному житті. Дякую автору за хвилини справжнього і непередбачуваного читання.Крім цього книга буде цікава всім любителям пригод і... мисливцям-рибалкам. Я признаюся відверто пізнав дещо нового і тому можу запропонувати роман всім знайомим мисливцям. Моя оцінка "Не проси пощади у тіні" - тверда "п"ятірка". З задоволенням продовжу знайомство з творчістю Олексія Волкова.