Задум не поганий, але реалізація так собі. Через тиждень я вже не пам'ятала , а що ж в книзі було ...

Загорілася ідеєю прочитати дану книгу як тільки побачила її, адже обкладинка мене просто зачарувала. Вона оригінальна, яскрава, красива і водночас лаконічна. А вже потім я звернула увагу на анотацію, котра обіцяла неймовірно цікаві світи різних істот, що дивовижним чином сплітаються між собою і впливають один на одного. Однак, на жаль, книга абсолютно не виправдала моїх сподівань. І справа тут в тому, що задумка автора дуже крута, а от її реалізації, як на мене, не вдалася. Насамперед, варто відзначити те, що сюжету як такого, тут і немає: жодної інтриги, яка б зуміла тримати увагу читача до останнього - також. У книзі описано три головних світи: божественний, підземний і звичайний, тобто той, де живуть люди, але жоден з них не розкритий. Деталей та самої світобудови авторка також не вводить, тому здогадуватися про їхні особливості доводиться самотужки. І, звісно, персонажі : їх дуже багато, як для такого об'єму (всього 224 сторінки). Кожен персонаж був би цікавим та неповторним, якби їх було допрацьовано, а так вони схожі лише на обриси, шаблони, які не викликають жодних емоцій. Та і загалом уся історія створює враження, що це лише чернетка, нариси, а не повноцінний роман. Тому від мене, на жаль, лише 2/5...

Давно чула про "Нову людину", але якось ніяк руки до неї не доходила. І от коли дізналася, що в авторки виходить нова книжка, ще й в жанрі фентезі, то подумала, що її я вже обов'язково мушу прочитати. Сюжет: Дуже складно описати сюжет без спойлерів. Якщо в загальному, то події тут розгортаються в часовому проміжку Радянський Союз - сучасна Україна. Існує багато надприродніх істот, які вселяються в людські тіла і шукають собі вигідне місце в світі людей. Мої враження: Для мене завжди автори фентезі чи фантастики стоять на рівень вище всіх інших авторів, адже їм потрібно не тільки продумати унікальних героїв, а й створити цілий світ, який би функціонував. Але пані Ліщинська очевидно вирішила всім цим знехтувати. І насправді це фентезі важко назвати. Тут є три світи, але жоден з них так до кінця і не звіданий читачем. Ну хіба що тільки наш світ, і то лише тому, що ми орієнтуються в історичних подіях. Герої ніякі. Це зовсім не легке чтиво, якого очікуєш від фентезі, і не тому що тут піднімають важливі питання, а через те, що події розгортаються семимильними стрибками і інколи губишся в часі. Мова автора сухувата, а подекуди навіть брутальна, що тут не є виправданим. Це могло б вийти гарне патріотичне фентезі чи антиутопія, але вийшло казна-що. Патріотизмом тут зовсім і не пахне, та й рятування світу ніякого немає, як зазначено в анотації, тут головного лиходія знищують лише заради спасіння власної шкіри. Але якою може бути книжка- фентезі в 220 сторінок, тут просто немає куди розвернутися. Або авторка вирішила не напрягатися і не робити сюжет обширним, або їй забракло фантазії. Якщо ви купили цю книжку, бо хотіли більше дізнатися про слов'янську міфологію, то даремно витратили гроші. Тут її практично немає. Краще почитати "Зворотній бік..." Дари Корній. Не маю жодного упередженого ставлення до авторки і на цю книжку покладала багато надій, але я дуже розчарована.