Розраховувала на триллер, починалося інтригуюче, чекала на цікаву логічну розв'язку, отримала... медіумів, сову на глобусі та абсолютно злиту кінцівку, аби було. Хоча, навіть сова на глобусі в кінцівці заслужила б вище оцінку, якби не медіуми в кущах. Це по мені жахнуло прям дуже неприємно, бо воно там взагалі не треба і ніяк не впливає на сюжет, абсолютно те саме можна було б розписати абсолютно без цього.

Сюжет зосереджується на серії жорстоких злочинів проти дітей, де ключем до розслідування стають ледь помітні психологічні сліди, а не прямі докази. Події розгортаються поступово - через аналіз поведінки злочинця, роботу з архівами і моторошні деталі, які складаються в цілісну, тривожну картину. Атмосфера гнітюча й напружена - нічні ліси, покинуті місця і постійне відчуття, що зло завжди на крок попереду. Персонажі розкриваються через професійну витримку, внутрішні травми і здатність дивитися в саму безодню людської свідомості. Для мене роман цікавий як темний психологічний трилер, що тисне не дією, а страхом і відчуттям невидимої присутності зла.