З одного боку, яскрава і гарно зшита книжка. Дуже багато ілюстрацій, чіткий великий шрифт, багато цікавих класичних історій, деякі з яких знайти в українському перекладі складно або й неможливо. Чудовий подарунок: навіть нечитаки візьмуть її в руки бодай погортати сторінки. А з іншого боку, оповідь тут дуже спрощена. Хочете, щоб дитина колись замислилася над світосприйняттям Гулівера і чому він поводився в чужім краю так чи інакше - це видання не для вас: Свіфт писав сатиру для дорослих (при чому для дорослих англійців сімнадцятого сторіччя, коли Імперія ще не досягла розквіту, а внутрішніх проблем з ірландцями та шотландцями було вже кілька вагонів, але то таке). Хочете, щоб дитина осягла самотність Робінзона Крузо, - хай зачекає кілька років. Не беріть хрестоматію, беріть тільки повний текст, інакше бідолаха залишиться для неї веселим роботом, що проходить квест за списком: човен - галочка, календарний стовп - галочка... Хочете, щоб дитина побачила "сірість" моралі шукачів пригод - читайте "Місячну затоку" в повному складі, адже її головний герой Джон Тренчард насправді багато за що себе картав, про що тут взагалі ні слова. (Наприклад, в оригіналі Джон згадував, що про смерть єдиної родички дізнався випадково. Так, вони колись посварилися і вона його вигнала, але він принаймні розумів, що міг потім іще раз поговорити з нею, а не піти світ за очі й ніколи про неї не згадувати. У цьому ж виданні вони сваряться... і наступне, що взагалі говориться про його рідню - "Тут досі стояв будинок моєї тітки.") Загалом, якщо дитина просто не читає, ця книжка може її розворушити. Просто пам'ятайте, що насправді все набагато складніше.