Поряд із знаменитими трилогіями «Волинь», «Ост», які називають «літописом українського життя», іншими творами Уласа Самчука, визначне місце посідає його публіцистика. Зокрема, дві великі збірки: «На білому коні» і «На коні вороному». В них об’єднано довоєнну і повоєнну дійсність, побачену очима Самчука, в яких письменник зображує те, що відбувалося в роках 1941-1943-му. Це своєрідні, дуже незвичайні подорожні нотатки, розповідь про шлях в Україну і з України.

У «На коні вороному» ми спостерігаємо, як гаснуть надії Самчука, бачимо його щемливе, тужливе прощання з рідною землею, де ті надії не справдилися — як виявилося, прощання назавжди.