В "Морок над містом" події розвиваються в Києві, а головна героїня історії, Оксана, живе на Дорогожичах (Обожнюю, коли події відбуваються в знайомих декораціях!). Вона - звичайна дівчина майже 30и, з поганенькою роботою, задріпаною кімнатою в зйомній квартирі та відсутністю особистого життя. Оксана йде на каву із симпатичним, на перший погляд, хлопцем. З цього й починається ця дивна історія... Виявляється, існує інший Київ, повний чарівних створінь, кланів, які боряться між собою, мороку і не-живих. Ну і русні, яка й сюди добралася зі своїми планами все засрати. Оксані доведеться відсунути своє людське життя, аби повністю поринути в нове, сповнене пригод і небезпек. Буде моторошно) Мені сподобалося, що книжка написана цікаво і саркастично, з долею іронії, без претензії. Так вона і читається, доволі легко і, не зважаючи на певну долю кровіщі і монстрів, весело. Звісно, якщо ви ховаєтеся в читанні, аби забути про русню, то тут так не вийде, адже їх є тут багатенько. До розкриття сюжету можна приколупатися, до висвітлення не всіх цікавих сцен, які авторка навмисно пропускає, до однаково ниючої головної героїні, але нашо? Я не буду, бо ця книжка - нічим не гірша багатьох інших перекладних в цій ніші. Проковтнулася швидко. Пораджу, як атмосферне читання для розваги, особливо ближче до Геловіну.

Книга дійсно фокусує увагу на сюжеті і швидко та легко читається, при тому, що там десь трохи більше 300 сторінок формату а5, 11-12 кегль і величезні відступи. Досить гармонійна. Гумор як поведінковий-предметний, так і комунікаційний у діалогах. Персонажі переконливі. А ще це частково магічний реалізм, у якому шлях героїні пролягає від депресії до виходу з неї, у досить неочікуваний спосіб. Є де посміятись, є де поспівчувати. Після історії з ковдрою, яку на вікні держить скотч (!) мій канон полягає в тому, що героїня знає про себе не все.