10/10

«Моральні листи до Луцилія» — збірка із листів, написаних Сенекою наприкінці його життя, після відходу з політики. Вони адресовані молодшому сучасникові Сенеки Луцилію, прокуратору Сицилії. Всього збірка налічує 124 листи різного розміру, кожен з яких починається фразою «Сенека вітає свого Луцилія!» (лат. Seneca Lucilio suo salutem), а закінчується прощанням «Бувай здоров!» (Vale). У цих листах Сенека дає чоловікові різні поради, багато пише про бідність, свободу волі, дружбу, життя і смерть. «Листи», можна сказати,- підсумок філософії і життєвого досвіду Сенеки. Це одна із небагатьох книг, яку я перечитую десятки разів, і кожного разу, як її відкриваю, помічаю щось нове, таке, на що ніколи не звертала уваги, а цього разу воно ніби лежить на поверхні. Автор книги - один із найвідоміших філософів-стоїків. Взагалі стоїцизм – складна філософія, проте книга написана настільки простою і доступною мовою, що складається враження, ніби ці листи написані твоїм сучасником та ще й адресовані саме тобі, як відповіді на запитання, які тебе турбують. «Листи» припали мені до душі; мені здається, кожний, хто прочитає їх, знайде відповіді на свої питання, адже я на свої вже знайшла. Я вважаю, що книга є, насправді, надзвичайно актуальною і в наш час, майже за два тисячоліття після написання, адже порушує такі теми, які хвилюють, напевне, кожну особистість і в кожну епоху : самоіндефікація, пошук себе і свого місця в суспільстві, самовдосконалення, прагнення збагачуватись насамперед духовно і морально, жити сьогодні, а не тримаюсь за минуле чи марити майбутнім. І зараз люди мають схожі проблеми, турботи і страждання, як і раніше. І в наш час ми намагаємося будь-яким шляхом збагатитися матеріально, а не вдосконалитись морально і накопичити знання, досвід чи заробити повагу інших. І зараз люди живуть не тепер, не в моменті, тобто вони не цінують сьогодення і не використовують цей момент для того, щоб досягнути своєї мети, стати краще чи просто жити повним життям, а все ще живуть думками в минулому, намагаючись повернути те, чого вже не повернеш чи, навпаки, живуть в майбутньому, думаючи лише про своє «завтра», і стараючись передбачити, що воно приховує. Сенека пише, що це безглуздо, адже живучи «вчора» чи «завтра», людина втрачає «сьогодні». Автор легко переходить від теми до теми, так само легко він може повернутися до вже обговорюваного питання, а потім знову відійти в сторону, від обговорюваного предмета. Такий прийом створює легкість сприйняття тексту, він сприймається як невимушена розмова. Сенека навмисно в «Листах» прибирає систематичний виклад, і віддає перевагу захопливості безпосереднього осяяння перед раціональним розумінням проблеми. Листи, написані в такому стилі, виглядають фрагментарними, що ще більше сприяє враженню життєвої достовірності та дружній довірливості його висловлювань. Особисто в мене після прочитання листів склалось враження, що Сенека намагається поділитися з читачем своїм досвідом і навчити жити правильно, але робить це не як строгий наставник, а як друг, від якого чекаєш на дружню пораду. Він говорить: "Прочитай мої книжки, побач у них пошук істини, якої я не знаю, але шукаю наполегливо". Кожен свій крок, кожен вчинок Сенека так чи інакше прагне осмислити, співвіднести з обраним ідеалом, з моральною нормою, він ні на мить не втрачає почуття внутрішньої відповідальності за вчинене. Мені особливо сподобалась фраза: "Хвали в людині те, що не можна ні відняти, ні дати, що належить самій людині. Ти запитаєш, що це? Душа, а в ній – досконалий розум". Написані легкою для сприйняття мовою, «Листи» і сьогодні можуть послужити посібником з морально правильного життя. Раджу прочитати їх всім, хто прагне самовдосконалюватись і досягати моральних висот, адже, за Сенекою, це і є сенс нашого життя.