Це вибухова книга. Вона буде вас жахати і викликати огиду та жаль, але вам хотіметься ще, ще і ще. Мене ніби водночас закинули у пральну машину і на колесо огляду, яке ось-ось може зламатися і ти полетиш униз. Її неможливо не читати взапій. Кожна деталь означає багато, тому тебе весь час несе в цих роздумах про повний стан речей. Мені дуже сподобалося, наскільки майстерно тут показаний шлях Ванесси. За цим було дуже цікаво спостерігати і ти справді переймаєшся за неї, бо її постійно хитає з одного ставлення в інше. І це просто вау. А в деякі маніпуляції Стрейна я сама на якийсь час повірила (наприклад, що він справді її кохав; але те, що він з нею робив, бачачи її страждання, ну, так не роблять від великого кохання, м’яко кажучи). Це страшно, скільки влади над тобою може мати книга, але це захоплює. А ще мене досі не полишають роздуми про вік. Про те, як Стрейн виправдовувався, кажучи Ванессі, наскільки вона вже жінка. Хоча в той же час максимально її інфантилізував (згадати лише піжаму з полуницями чи те, як він казав їй називати його татком, брр). Усі факти про нього змушують думати в бік того, що він цілком міг зробити щось таке не тільки з підліткою, а і з допубертатною дитиною, але цього нам не показали. А ще коли з’явився новий викладач, який теж переконував Ванессу, яка вона особлива, я майже в нього повірила. Бо наче, і Ванесса вже повнолітня, і він молодший за Стрейна. І він же такий добрий, не кривдить її, не торкається. Але. Навіть дізнавшись про травму Ванесси, він всеодно продовжував її до себе тягнути і натякнув, що хоче з нею стосунків. Тобто ще один дорослий дядько, якому конче треба трахати значно молодшу за себе й зручну (бо можна виховати під себе), вже дівчину. І вона не перша, що очевидно з тексту. І звісно кожна з дівчат для цих хижаків най най най і має велике майбутнє, до якого цим дядькам не дорівнятись. Але зрештою, дівчата завжди травмовані і ледь як можуть зібрати свої уламки в купу. І мені образливо за них. Чому саме вони, постраждалі діти (якщо говорити про постраждалих від Стрейна) мають жертвувати собою заради дорослих, яким байдуже до їхнього стану? В той час як дорослі дяді і тьоті продовжують травмувати ще більше дітей або ж мовчати про те, що бачать.

Дуже гарно написана, чудово перекладена, шикарна історія. (Якщо так можна сказати про трагедію). Авторка настільки тонко сплітає сіті у свідомості головної героїні, що я, читаючи, сама губилася часами в справжніх подіях і їх інтерпретації. І саме тому, що межі зла розмиті, а відповідальність багато в чому перекладена на жертву, трагедія цієї історії стає ще більш виразною.

Якщо чесно, після прочитання цієї книги хотілося сходити в душ. Не дивно, що в книзі дуже багато відсилок до "Лоліти", яку я не читала, але є розуміння суті. А коли купувала цю книгу, то не було уявлення, що це все буде настільки жорстко і брудно... Напевно, ця історія комусь буде навіть допоміжною в якихось переосмисленнях. Але для мене ця книга трохи перебір. Можливо тому, що я не очікувала аж такого сюжету.