Забавная книжка и одновременно успокаивающая. Главная героиня растет в семье, где все любят пошуметь, покричать (маленький младший брат), попеть. Но сама главная героиня - спокойная девочка, любящая тишину и уединение. Мама поддерживает дочку в её стремлении к тишине, и вдвоем они иногда покидают квартиру и идут довольно долго, чтобы попасть в самое тихое место в городе, где можно и отдохнуть, и отвлечься от текущей суеты. Это их особое место, а также некоторых других горожан. Мне и дочке понравилась история. Она показывает, как важно побыть на едине с самим собой, чтоб обдумать что-то важное, собраться с мыслями и просто выдохнуть.

Хоч ця книжка і найтихіша, вона просто бринить безліччю приємних звуків. Це і хлюпіт фонтану, і плескіт хвиль, і затишний свист завірюхи, і спів зозулі та тихе скрадання кицьки. І всі ці звуки можна уявити собі серед тиші бібліотеки. Дуже мила дитяча книжечка про те, що всі ми різні - хтось любить співати і гучну музику, а комусь до вподоби тиша. Серед останніх і головна героїня книжки - дівчинка, і її мама. Вони ховаються від галасливих рідних та від гамірного міста до найтихішого місця - бібліотечної зали: мама з ноутбуком, а дівчинка з книжками. Дуже класно, що часто згадуються коти - їхні м'які лапки і тиха хода дуже добре працюють на відчуття тихо затишку. Ім'я дівчинки ми не знаємо, але чітко окреслене місце дії - Київ і це теж по-своєму цікаво. Дуже приємні, якісь такі "м'які" ілюстрації - вони сучасні і милі. Простенька нібито історія, але в ній багато поваги, любові та затишку. І класні образи. Чудовий приклад того, як книжка може бути цікавою і без надзвичайних пригод, яскравого гумору чи екзотичних описів.