«Моя кузина Рейчел» — захопливе й напружене читання. Дафна дю Мор’є майстерно вибудовує двозначну історію, сповнену людських слабкостей і сумнівів. Авторка подає події так, що читачеві доводиться самостійно робити висновки, постійно вагаючись у власних оцінках. Наївність Філіпа, загадковість Рейчел і відкрита кінцівка залишають відчуття неспокою та багато запитань після фіналу.

На початок книги у нас є двоє: двоюрідні брати, і, за волею долі, старший виховує молодшого. Головний герой, Філіп Ешлі, рано втратив батьків, він їх і не пам'ятає, тож не дивно, що головною батьківською фігурою для нього стає Емброз — сільський есквайр, дуже забезпечена, але нелюдна людина. Він з дивностями і поступово прищеплює їх племіннику, наприклад майже повна ізоляція від жінок. Філіп, якщо й їхав із маєтку, то до школи для хлопчиків. У будинку не було навіть слуг жіночої статі, а всі перетини з дамами були обмежені рідкісними візитами та подругою дитинства, з якою Філіп надійде просто жахливо, перебуваючи в полоні ілюзій. Рейчел - та сама фатальна італійка, спочатку обкрутила Емброза, а потім взялася за Філіпа. Мені, як дівчині, завжди були зрозумілі її спроби привернути увагу Філіпа, то привернути до себе, то відштовхнути в типових правилах емоційних гойдалок, щоб він потім, щоб повернути прихильність, готовий був цій дамці все до ніг кинути. Періодично на сторінках замовляє покійник через листи, записки, що з'являються в його одязі та книгах, але хто його слухає? Філіп планомірно робить помилки кузена, потім навіть починає ревнувати до нього. "Шлях до її серця лише через гроші", - скажу я вам, що цей спосіб не ідеальний для всіх чоловіків. Що отримав Філіп Ешлі, крім рожевих окулярів, що розбилися вщент? Та нічого, пару миттєвостей блаженства, за які треба заплатити всім життям, молодим і ще не таким вже досвідченим, крім цієї змії Рейчел. Моя думка - вона винна у всьому, в чому її в результаті підозрювали. Але й кузина теж продукт виховання батьків, середовища, в якому оберталася в Італії, і, звичайно, свого друга. Щодо кінцівки: вона надто трагічна, я б більше раділа, якби зміїний клубок розмотали б, і всі отримали по заслугах.