"Бесіда із самим собою" - так назвав Енцо Феррарі цю розмову про людей, речі та події, які визначили його життєвий шлях. Це не є історія автоспорту, а радше сповідь про життя людини талановитої, імпульсивної, дуже настроєвої і той же час сильної та цілеспрямованої, де сімейний та особистий гонор дуже багато важили. Енцо Феррарі був тісно пов'язаний зі своєю рідною землею. Він вважав, що деякі важливі таланти пов'язані з певними регіонами. У його Модені був поширений своєрідний психоз, який розвинувся у звичку і практично створив породу людей, "заточених" під перегонові машини. І це не тільки через присутність фірми "Феррарі", а й багатьох інших, які працюють на автомобільний спорт. До того ж, як він вважав, це земля бунтівників, людей, які не звикли до спокою. От і у Енцо поєдналися кров і мозок, здібність і відвага, саме ті якості, які потрібні, щоб конструювати "боліди". Розповідь автора триває на фоні складних історичних подій у Європі. Сільське життя, служба солдатом 1917 року в армії, передвоєнна Італія, часи фашизму, післявоєнна Італія: все це присутнє через переповідання подій життя автора. Саме тому й цікаво читати біографії, особливо ті, що  написані не біографами, а самостійно. Смерть сина Діно, читання книжок про самого себе підштовхнули Феррарі написати велику панораму свого життя самому, постійно пам'ятаючи про біль втрати, що супроводжував його при цьому.