Давненько була справа, дивилася я однойменну екранізацію і пам'ятаю, що мені фільм сподобався. Читати книгу було цікаво. На початку, відразу після знайомства героїв, вони вели дуже багато задушевних бесід, тому у симпатію, що виникла, віриться легко. Наче зустрілися дві самотності, які й не підозрювали досі як вони самотні, адже навколо друзі, колеги... Тільки перша половина книги повністю відповідає екранізації, а потім на мене чекав сюрприз. Якщо звичайно мені не зраджує пам'ять)) Навіть не знаю, що краще книга або те, як змінили сюжет у сценарії. Але книгу я точно перечитувати не буду, а ось фільм, можливо, перегляну.

Довго відкладала її, але сьогодні сіла та прочитала за 5 годин, дуже ніжна та пронизуюча душу історія, яка не могла відпустити до кінця, 100% рекомендую

З історією я була знайома по однойменній екранізації, але сюжет книги та фільму в дечому різняться. У книзі головних героїв вати Артут та Лорен. Починається все як і у фільмі, Лорен потрапляє в автокатастрофу, а Адам через певний час заселяється у її квартиру. Але у книзі головна героїня знає хто вона, що з нею сталося, і головне - вона може торкатися до головного героя. Ось цей момент з фізичним контактом був дуже дивний, тому що дівчину може бачити тільки Артур, а вони там іноді займалися дорослими справами. І як це все уявляти? Дуже дивно в цей момент почуваєшся, досить некомфортно. У фільмі все таки головні герої не могли торкатися один одного, і це було правильно і досить мило. Також у книзі, не дивлячись на невеликий об'єм, є досить велика частина, яка присвячена історії головного героя. Читач дізнається про його дитинство, про стосунки з матір'ю, чому він став архітектором (у фільмі головний герой був ландшафтним дизайнером). Книга непогана, але так як я дуже люблю екранізацію, то і моя любов залишається саме з нею.