Це, звісно, не високопарна література, але це дуже добре написаний твір, який весь час тримає в напруженні. Фізично відчуваєш задуху, яка огортає головного героя в жахливому становищі, відчуваєш його страх і його відчай. Майстерно написана.

Роман С.Кінга "Мізері" став моїм першим знайомством з творчістю автора (паперовою), але дуже рекомендую почати саме з цього твору. Гарно закручений сюжет, невелика кількість персонажів і цікава історія - роблять "Мізері" однією з найяскравіших публікацій Кінга. Крім того роман має невеликий об'єм, тому для початку саме те, що потрібно.

Пол Шелдон, відомий письменник, потрапляє в аварію в сніговій глушині Колорадо. Його рятує Енні Вілкс - колишня медсестра, яка живе в ізольованому будинку. Вона каже, що обожнює його серію романів про принцесу Мізері, але ненавидить останню книгу, де героїня помирає. Енні "доглядає" Пола - годує, лікує, але й тримає в полоні. Вона вимагає, щоб він написав нову книгу, де Мізері воскресне. Якщо він відмовиться - біль, відрізані пальці, психологічні тортури. Пол пише, бо розуміє: Енні - не просто фанатка, вона психопатка, яка бачить у ньому бога своєї уяви. Кінг пише про творчість як про полон: Пол пише не для слави, а щоб вижити. Атмосфера задушлива - засніжений будинок, крісло на коліщатках, запах ліків і їжі, яку Енні готує з любов'ю й ненавистю. Напруга психологічна - ти відчуваєш безвихідь, страх і дивне співчуття до Енні. Зачепила саме ця подвійність: Енні - монстр, але водночас фанатка, яка любить Пола сильніше, ніж він сам. Фінал - один з найнапруженіших у Кінга, з битвою, де перемагає не сила, а розум.