Валер'ян Підмогильний, як класик української літератури, став для мене справжнім відкриттям. До знайомства із ним про українську класику в мене були певні стереотипи: переважно соціально спрямована, надзвичайно песимістична і трагічна, а також зазвичай про сільську місцевість. Тому знайомство із творчістю Підмогильного стало для мене справжнім розривом шаблону. Головний герой роману - сільський хлопець, якого звуть Степан Радченко. Він енергійний, активний і сповнений віри у власний успіх. Звичайно ж, у рідному селі йому стає тісно і він вирішує підкорити столицю, розбивши при цьому, заодно, кілька жіночих сердець. Степан - егоїст і кар'єрист, зациклений на власній персоні. Він, безперечно, негативний персонаж, але хто сказав, що головні герої завжди повинні бути позитивними і жертовними страждальцями? Так, йому важко і майже неможливо співчувати, але чи не має кожен із нас у собі хоча б невеличку частинку Степана Радченка і чи маємо ми право взагалі когось засуджувати? Підмогильний створює чудову атмосферу Києва початку 20-го століття, саме за цю атмосферу мені роман і полюбився найбільше. Неодмінно продовжу знайомство з цим автором.

Валер'ян Підмогильний "Місто" Воно манить... Воно мрія... Воно бере в полон... Змінює... Ламає... Воно ніколи не випускає зі своїх лещат таким, яким ти був до тих шалених обіймів. Воно-Місто. Куди у ньому зникають світлі щирі помисли звичайного сільського обивателя? В які закапелки втікає душа? Чому мрії одразу стають інакше пахнути? Звідкіля з"являється отой шалений потяг до зміни себе, світу навколо, своїх бажань, переконань. Місто живе. Воно такий чудовий психолог!!! До кожного знайде підхід, усім якусь заманливу думку до голови підштовхне і ось, уже не ти, а хтось інший дивиться на тебе з дзеркала. І справа не лише в одязі, зачісці-погляд інший. Рух інший. Ритм інший. Усе інше. І що в тій тілесній твоїй оболонці лишилося власне твого? Чи усе твоє, але змінене чи ж те, що приховане далеко-далеко стрімголов випхалося назовні при першій ліпшій нагоді? І ось ходиш вулицями Ти-не-Ти, розриваєшся між двоїстістю власних думок та амбіцій, і гинеш. Один. І сільською душею. Чи ж з міською. Ведеш свою власну громадянську війну у якій завжди зазнаєш поразки. І лише слава минулих битв тішить у мороці пошуку власного Я. Не очікувала усього цього від роману. Читала багато схвальних відгуків, але скептично ставилася до них. Це, безумовно, одна із найкращих книг прочитаних у цьому році. Кожне слово знайшло відгук у моєму власному підкоренні міста, особистих здобутках, втрачених надіях, вчинках, за які буває соромно, сумнівних досягненнях... Раджу!!!

Я не дуже люблю читати класичну українську літературу, тобто ту, яку вивчають на уроках літератури. Чомусь одразу ці твори здаються нудними, нецікавими, без інтриги і динаміки. Я також так думала, доки не прочитала ,,Місто'' Валер'яна Підмогильного. Про що цей роман? Він про все, насамперед, про суть людини, яка змінюється і вчиться пристосовуватися до будь-яких життєвих обставин. Сюжет знайомить нас із молодим юнаком Степаном Радченком, який завдяки наполегливості і розуму вступає до столичного університету. Саме тому він переїжджає до міста із села, аби просвітитися. Та не все сталося, як гадалося. Під впливом міських насолод, пристрастей і вседозволеності Степан починає змінюватися: стає більш вольовим, жорстоким і владолюбним. Місто поступово починає його підпорядковувати собі... Роман вийшов досить цікавим. Сюжет в міру динамічний, герої різні і яскраві, а головне ,,живі''. Стиль автора легкий, текст сприймається легко, тому й читається швидко. Єдине, що розчарувало- це кінцівка, я все ж думала, що все закінчиться інакше. Рекомендую! Від мене 4/5.