Перша частина трилогії про Біла Ходжеса дуже сподобалась. Присутній закручений сюжет та неймовірний опис деталей. Історія детектива-пенсіонера якому маніяк-убивця дає новий сенс буття. Рекомендую для любителів детективів, читається легко, а сюжет не дає розслабитись.

Перша книга трилогії про Білла Ходжеса і один з найкращих детективів Кінга, де майже немає надприродного, тільки чиста людська темрява. Все починається з моторошної сцени: психопат Брейді Гартсфілд на краденому мерседесі врізається в натовп безробітних, які стоять у черзі за роботою. Вісім загиблих, десятки поранених. Детектив Білл Ходжес уже на пенсії, сидить удома, дивиться телевізор і думає про самогубство, коли отримує лист від "Містера Мерседеса" - маніяка, який хвалиться злочином і провокує його повернутися до справи. Ходжес, разом з ексцентричною Холлі та сусідом-підлітком Джеромом, починає власне розслідування. Кінг майстерно будує дуель між Ходжесом і Брейді: один - втомлений, але впертий коп, другий - геніальний соціопат з комплексом бога. Напруга наростає поступово, а фінальна гонка - просто серце в п’ятах. Мені подобається, як Кінг показує звичайних людей проти чистого зла, без магії чи монстрів. Книга динамічна, з гумором і сильними персонажами.

Цей роман — холодний подих реальності, де зло не ховається у сутінках, а ходить вулицями, усміхаючись. Кінг створює історію без містики, але з таким напруженням, що повітря стає густішим від кожного подиху. Колишній детектив Годжес і його тінь — хвороблива свідомість убивці — ніби дві сторони одного дзеркала, що тріскається під тиском часу. Книга тримає не лише розслідуванням, а й мовчазним запитанням: хто з нас здатен перетнути межу, якщо життя втратить сенс?