Книга не зайшла. Загальні формулювання написані в різних інтерпретаціях. Купив. 20 сторінок. На полицю.

"Мистецтво війни" - це, звичайно, не роман, не сповідь і не історія кохання. Це начебто набір холоднокровних формул як вижити, як перемогти, як бути розумнішим, ніж ворог. Все чітко, точно, вивірено без сентиментів. І, що дивно, це мені подобається. У світі, де почуття часто рвуть тебе на частини, де кожен крок може бути помилкою, а кожне слово початком кінця, Сунь-цзи пропонує інше, а саме, бути розважливим. Не лізти у бій без плану. Перемагати, не борючись. Залишатися холодною (якою я мрію бути, але не вмію). Я читаю і думаю, що хотіла б застосувати це до життя, любові, болю. От би вміти так керувати собою, як він пропонує керувати арміями, щоб не ревти ночами, не почуватися розбитою через випадкові слова, не закохуватися в тих, хто ніколи не відповість тим же. Але саме тому книга не одержує від мене п'ятірку. Тому що вона про ідеальний лад, а я про хаос. Вона про контроль, а я про зрив. Вона каже, що якщо ти знаєш себе та ворога, то переможеш, а я навіть себе не можу до кінця зрозуміти. Та й мої вороги частіше всередині.

Давайте начистоту - ви точно вже чули про цю книгу, можливо навіть читали частково. Книга, яку читали трохи менше людей, ніж Святе писання. Певна філософія - є, корисні поради - є. Чи актуально - на жаль так.