Дуже давно і багато чула і читала про цю книгу. А от прочитати вирішила лише зараз. Книга захоплює і не тільки змістом, але й гарним українським перекладом - читати дуже приємно. Не помітила помилок редагування, що також важливо і досить часто зустрічаєш ці самі помилки в книжках. Але повернуся до теми самої книги. Не буду говорити, що в реаліях сьогодення ця тема стала знову цікавою. Сама історія іудейської нації, та історії родин - учасників переховування дуже вражає. Крім того, розумієш, що могли пережити люди, які переховувалися понад два роки. Терпіли труднощі в побуті, в співіснуванні в не зовсім комфортних умовах. І все виявилося намарно. Але сам Щоденник не розказує всієї історії. Немає там і якихось жахаючих подробиць, які б холодили кров. Але після прочитання є бажання дізнатися, як саме і чим все закінчилося. Книгу пише дівчинка-підліток від свого імені, наче листами до своєї подруги (уявної). Під час прочитання виникає багато запитань, ловиш багато інсайтів. При цьому книга читається дуже легко. Однозначно раджу її до прочитання. Сміливо можна читати її з дітьми.

Одна з найвідоміших книг про голокост, написана дiвчинкою-пiдлiтком - Анною Франк. Вісьмом євреям пощастило заховатися від нацистів, і понад 2 роки вони були в безпеці, та в кінці лихо таки наздогнало їх. Тринадцятирічна Анна вела щоденник, де описувала все, що вiдбувалося з ïï рiдними та iншими мешканцями сховища. Постійний страх і напруження, що в будь-яку хвилину можуть всiх викрити й розстріляти, постiйне голодування й побут тих часiв, постійні сварки мiж дорослими, безкінечне очікування закінчення війни - ось про що книга. Незважаючи на всю ситуацію, дівчинка все ж таки підліток і має своï проблеми. Непорозуміння з батьками, справжня дружба, яка переросла в перше кохання. Чи ні? Чи героï були заручниками чотирьох стін? Чи все було по-справжньому? Єдиний хто вижив - батько Отто Франк, він заповiв записи доньки Нідерландському державному інституту воєнних документів в Амстердамі. /Любов, що таке любов? Мені здається, що любов - це щось таке, що не можна описати словом./ ✨Світ перевернувся: найпорядніших людей кидають до концентраційних таборів, в'язниць та одиночних камер, а всіляка потолоч вершить долі молодих і старих, бідних та багатих. ✨Колись ця жахлива війна має скінчитися, колись ми знову станемо людьми, а не лише євреями... ✨У цьому світі немає більшої ненависті, як між німцями та євреями. ✨Отож ми чимчикували під зливним дощем... Робітники, що зранку йшли на роботу, проводжали нас співчутливими поглядами, їхні обличчя красномовно виражали жаль, що вони не можуть запропонувати нам жодного транспорту. Яскрава жовта зірка говорила сама за себе. ✡️ ✨Той, хто щасливий сам, зробить щасливим й інших. Той, хто має мужність і віру, не піддасться стражданню й не пропаде...