Головний герой цієї книги Даміріель, не є класичним протагоністои і не є антигероєм у звичному сенсі. Він — істота між системою й свободою, між логікою та відповідальністю, між байдужістю й болісним усвідомленням ціни будь-якого вибору. Його вигнання — не лише сюжетний факт, а екзистенційна криза. Це роман про вибір, ким бути. Про боротьбу із собою. Про дружбу та про любов, яка не є закоханістю, а чимось більш глибоким.

Для мене ця книга стала своєрідним відкриттям в сучасній укр.літ. Бо історію можна читати і як пригоди - текст це дозволяє. Але для мене цей рівень виявився більше формою, ніж суттю. У центрі для мене були не події як такі, а питання влади, відповідальності. Хоча й пригоди прикольні: подорожі в часі, опис різних епох, зустрічі з піратами, сучасність,події Другої світової, радянська доба, середньовіччя. І написано динамічно, цікаво, є така собі інерція, що хочеться дізнатися, що далі. Як саме герой вирішить цю проблему. Але пригоди для мене були лише тлом. А справжні питання, які ставить текст, то це питання вибору: благородство чи підлість, урятувати чи залишити, зрадити чи бути відданим. І ще питання про любов. Бо кожна людина хоче, щоб від неї не відвернулися, навіть якщо їй важко, навіть якщо вона поранена чи недосконала. Це не романтична любов, але, мабуть саме такої любові всі прагнуть. Коротше, мені зайшло, хоча історія не легка, навіть подекуди темна, хоча написано просто, доступно, без повчань. Тут немає відповідей, лише питання, на які треба відповісти самому.

Книга дуже захоплива, всім серцем рекомендую