Графічний роман "Міра" данської авторки Сабіне Лемір я випадково побачила на сайті "Нашого Формату", яким я так люблю час від час прогулюватися)) Побачивши всі ці гештеги, кольорову палітру обкладинки, дівчину, яка дивилася на мене щиро і відкрито, я чомусь відчула: моя Марійка має обов'язково прочитати книгу про цю дівчинку, яка дорослішає. Мій мамин інстинкт чи звичайна читацька інтуїція не помилилися))) Не встигла я подарувати комікс доні, як вона його захопилася читати! Слава Богу. Ну, і авторці, й ілюстратору, і перекладачеві, і видавництву))) Я так тішуся, коли доня летить до книги, а не до компа. Адже Марусі 11 років, і ґаджети мають не неї певний і нелегко контрольований вплив. Тому дякую ВСІМ, хто друкує ТАКІ книги, до яких діти біжать читати їх самі! І "Міра" Марійці сподобалася: і сюжет, і стиль ілюстрації, і перипетії її цікавого і не дуже легкого життя)), загалом все сподобалося! Книга про емоції і почуття, і багато з них можуть бути близькими підліткам, які читатимуть щоденник Міри. Можливо саме її досвід стане комусь у нагоді, допоможе розібратися у своїх почуттях та емоціях. Ми з донечкою потім також поговорили про прочитане, про те, як буває ведеться у родинах, коли батьки розлучені, про те, як ділитися своїми почуттями та емоціями і з ким, про дружбу і подруг, сварки і примирення, їхню глобальність та...швидкоплинність їхніх вподобань та непорозумінь, про дружбу зокрема дівчинки і хлопчика, про перше почуття, про емоції, які супроводжують процес його формування, про те, як максималістично відчувається все у підлітковому віці і як якась ідея (наприклад, закоханість) може стати метою життя того періоду часу, про дуууже багато тем ми поговорили під впливом прочитання цього графічного роману. Провокує певні роздуми образ мами Міри: певно, що вона любить свою доню. Але стиль її життя, чи вона усвідомлює його вплив на Мірине життя? Як знайти цей баланс між "безпечною вітряністю" і "безвідповідальними вчинками"? Адже дівчинка свідомо чи ні, але зчитує образ мами, її поведінку, вчинки тощо. Що і як вплине на формування особистості дитини, та, певно, все і всі, хто її оточують. На це варто зважати дорослим, адже на те ми і дорослі, бо нам 30 чи 40 років, а не 10-13, чи не так? Загалом мама змальовується людиною, яка піддається впливу (захоплюється саме тією сферою, у якій працює той бойфренд, з яким вона в певний момент. До речі, бойфрендів немало. Мама легко крокує від одного до іншого). Але і потрібні Мірі смс у слушний момент для психологічної підтримки вітряна мама встигає писати, тож вона присутня у житті її доні, досить цього чи ні, вирішувати не нам.Мабуть, добре, що у Міри за наявністю мами з певною схильністю до вітряності є поруч недалечко ще і бабусі, на підстраховку, так би мовити, вона теж часто дає свої мудрі і влучні поради)) І поки мама зайнята своїм життя, життя Міри також емоційно вирує: вона дорослішає, у її житті з'являється інста, вона дуже прагне закохатися, сварить, мириться, робить сміливі вчинки, хвилюється тощо.. І Міра бачить і розуміє набагато більше, ніж про це, певно, думає її мама. Нам, батькам, особливо мамам дівчаток-підлітків, потрібно бути уважними до своїх донечок зокрема, бо ж вони так швидко і часто непомітно стають дорослішими, що це момент можна легко пропустити у швидкоплинній і насиченій турботами буденності.. Тому завжди говоріть зі своєю дитиною, цікавтеся її життям, знаходьте влучні моменти для розмови і..обіймів. Я зичу всім батькам знайти потрібний балан між "мудрою досвідченою турботливою мамою" і "веселою цікавою неповчаючою сучасною на стилі мамою-подружкою", адже перегин у будь-який бік буде приводом або для сварки-суперечки, або  для безвідповідальних вчинків обидвох із вас. Ілюстрації у книзі малював Расмус Брайнхой. Вони досить оригінальні. Можливо, не такі вже прямо і дитячі. Але і книга не для початкової школи,  тому і читати її варто ближче до підліткового віку дитини. Малюнки щирі, зрозумілі, яскраві, часом дуже прикольні. Марійці вони зайшли, і мені теж. Певно, Міра таки "наша книга") Від себе скажу, що комікс читається легко. Я теж прочитала, бо "мама, ти маєш теж його прочитати!"))))Хоча теми, яких торкається авторка, не завжди такі вже і легкі. Мені здається, що комікс написати нелегко. Хоча там і мало слів. Може в цьому і складність: як написати все, що хочеш сказати, влучно і коротко?) Певно, я (і не лише я!) із захопленням послухала б якусь зустріч із авторами коміксів, де б вони розповіли, ЯК вони ТАК вміють писати))) Видавництва, беріть на замітку ідею!  Оскільки моя Марійка останнім часом захопилася малюванням, зокрема стилю аніме, скетчбуками тощо, їй сподобалася і книга, і підказки у коміксі, як малювати Міру)) Дякуємо перекладачці Олександрі Григоренко за чудовий переклад рідною мовою, і за фемінітиви! Загалом команда НФ, бачу, гарно попрацювала і над коректурою, літредагуванням, і не причепишся)) ДЯКУЄМО за якісну у всіх сенсах книгу! Рекомендуємо "Міру" всім читачам та читачкам, зокрема дівчатам-підліткам чи тим, хто саме входить у цей вік, буде цікаво почитати про рік із життя однолітки та ще й у вигляді відвертого блоґу-щоденника зі всіма цими гештегами, почуттями, запитаннями, пошуками тощо у буремний час дорослішання підлітків!