Знову незручний потік свідомості і це дуже сумно. Те, що звичайні фантасти розписують на цикл із десяти романів, Лем виписує в убойні сто сторінок. Відчути і переймуться проблематикою не виходить. Тема роботизації піднята дуже цікава, але захлинаючись розказана і закрита. Чимало тем мені здалися самоповторами з попередніх частин циклу. Найцікавішим елементом книги для мене стала роздвоєність Тихого і як він сам із собою спілкувався. Не дуже цікава книга, сповнена цікавих елементів. Я б пожертвувала сатиричністю та неперевершеністю Тихого на користь лінійного зрозумілого сюжету, з докладним розкриттям кожної ситуації

Роман розповідає про Ійона Тихого, якого відправляють із незвичайною місією - дослідити ситуацію на Місяці, де колись розмістили автоматизовані військові системи різних держав. Атмосфера іронічна й водночас тривожна - футуристичні технології, військові експерименти і непередбачувані наслідки наукового прогресу створюють відчуття абсурдності сучасної цивілізації. Сюжет розгортається навколо спроб героя зрозуміти, що відбувається з автономними системами зброї, які почали розвиватися без контролю людей. Поступово історія переходить у філософські роздуми про війну, технології і здатність людства керувати власними винаходами. Напруга виникає з поєднання науково-фантастичних ідей, сатири і парадоксальних ситуацій. Мені сподобалося, як історія поєднує гумор, критику технократичного мислення і філософію, створюючи розумну й оригінальну фантастичну розповідь.

Сегодня, как никогда, очевидна и актуальна гонка вооружений. В борьбу за лидерство задействованы огромные деньги и лучшие умы, которые разрабатывают сверхсекретные технологии, в том числе связанные с космическими объектами. Именно об этом, немного серьезно и немного иронично, размышляет Станислав Лем. Оказавшись в эпицентре событий Тихий становится главным информатором Земли о развитии вооружений на Луне, куда были перенесены все базы. Конечно, контролировать процесс и сохранить мир обязано специальное агентство. Только вот абсолютно исключен человеческий фактор, а машины, тот самый искусственный интеллект, могут решить действовать по своему усмотрению. Что и происходит с помощью загадочной, вроде безопасной, на первый взгляд, пыли. Добавим еще поиски своего второго "я" очевидцем работы Лунного предприятия. Интересно, чем закончится для людей передача себя в руки машин и соединит ли Тихий два своих полушария? Читайте. Ведь "история никогда не повторяется в точности".