В поезіях Миколи Вінграновського ви зустрінете різноманіття виражальних засобів, стилів, образів. Художнє мислення поета базується на інтуїтивному сприйнятті світу. Серце, настрої душі, найтонші її інтонації, оптимістичність і емоційність світобачення є основними домінантами в його творчості. Переживання поета завжди напружені і драматичні, охоплені тривогою за долю людини. Одним з ключових образів в поезії Вінграновького є образ тополі. Цей художній образ відповідає його баченню народної моралі, гармонії і краси. Майстерне використання національної атрибутики додає емоційної насиченості творам поета. Його поезіям характерна внутрішня музичність, милозвучність, довершеність ритміко-інтонаційної структури. У вірші"Величальна колискова" Вінграновський відтворює тиху, спокійну мелодику української пісні. Образи у вірші не стають штучною прикрасою, а слугують матерією, тілом для твору. Завдяки ним читач відчуває пульс вірша, його емоційну магію впливу. Слова розквітають від порухів душі поета." Ще імені твого не знають солов'ї, Ще імені твого не чули квіти..." Мінус цього видання-його (не)наповненість. Три рядки займають цілу сторінку. Могло бути значно більше поезій.

Джерельна прозорість - таку дзенівську ознаку я надав би поезіям Миколи Вінграновського. Що у цьому міститься? Чистота, довершеність, природність? Чи може першостихійна потреба? Досвід поезії - це досвід співучасників божественної містерії... "Это та-та, та-та-та, та-та-та, та-та, А иначе сказать я не в праве..." (В.В. Набоков)