Ця книжка -така ж сумна ,як і більшість творів української літератури. І дуже відрізняється від улюбленої "Кайдашевої сім'ї". Тут зображено життя селян у 19 столітті, часи панщини. Микола - молодий хлопець, закохується у бідну дівчину Нимидору -без статків і грошей. Молода родина живе фактично у злиднях, при цьому важко працюючи зранку до ночі на пана. Микола -бунтар, він не хоче миритися з таким безпросвітним життям, підбурює людей не працювати і йому довелося втікати. Важке життя і в рідному селі, і не менш складне в чужих краях. Але Микола та інші втікачі важко працюють і далі, не знаючи щастя та легшої долі. А вдома мучиться молода дружина та маленька донька. Як же важко це читати - стражденна доля українських селян того часу, важка праця, знущання панів і життя на чужині, порядки у той період, злидні. І найстрашніше-це невідомість.Чи застанеш у рідній хаті маму, дружину, чи побачиш колись рідну дитину? І, на жаль,від простих людей тоді нічого практично не залежало.

«Микола Джеря» - це книга про бунтаря, якого зламала система. Історія починається з розповіді про хлопця та його родину. Він виріс у кріпацькій сім’ї і сам був кріпаком. Та хлопець не зміг змиритися з тим, як одні люди знущалися над іншими та експлуатували їхню працю, з тим, що йому часто доводилося обробляти свою землю уночі, під світлом місця. І саме тому він часто бунтував і отримував покарання. Та карали не лише його, а й його родину, матір та молоду дружину. Та хлопець так прагнув змінити несправедливість, що не розумів, що і сам приносить страждання своїм близьким. І так, одного разу не витримавши несправедливості, яка оточувала його скрізь, він утік з дому і подався у бурлаки. І знову ж його вчинок призвів до того, що покарали його родину, а дружина з донькою знову страждали. Та такі жертви не принесли йому щастя. Замість того аби провести своє життя з рідними він важко працював на чужині, спав не у теплій хаті, а в бараку, який продували сім вітрів у компанії мишей та інших заробітчан. Замість того, аби їсти теплий борщ та кашу, їв те, що навіть їжею назвати важко. Автор жорстко висміює не лише Миколу, а й саму систему, яка доводить людей до такого. Згадати б хоча б випадок, коли Миколин батько помер, син ще декілька років платив за нього податок, поки не оновилися списки. Мета цього твору донести до читача увесь біль та зневіру людей, які багато років були кріпаками.