Це зворушлива і водночас трагічна історія кохання, яке дало сили і наснаги двом самотнім серцям – Келлер та Деб, надало сенсу їхнім життям, але яке загинуло в катастрофі поблизу Антарктиди й намаганні врятувати туристі із лайнера. Зараз багато хто може похвалитися великим списком місць і країн, які відвідав у мандрах. Але для більшості з нас Антарктида – це дуже далекий і мало пізнаний край, останній континент, підкоривши який, людина може стверджувати, що побувала всюди. Саме для таких туристів, які шукають зовсім нові і непоширені місця, улаштовують спеціальні круїзи на лайнері, маршрут яких іде через Антарктиду. Деб та Келлер працювали на різних подібних лайнерах, але перетнувшись якось, вони зрозуміли, що мають багато спільного. Їхнє життя разом було розбавлене постійною відсутністю або Деб або Келлера, адже вони продовжували працювати на лайнерах. Однак їх пов’язувало справжнє кохання і спільні захоплення Антарктидою. Усе змінилося одного дня, коли один з їхніх лайнерів потерпів аварію серед льодів. Книга сподобалася ще й тим, що в ній багато описується другорядних фактів із життя фауни Антарктиди, а також специфіки роботи екскурсоводів і науковців на цьому континенті, укритому снігом і льодом.

Это очень многогранный роман: в нем есть трагическая, но трогательная и интересная любовная линия между двумя людьми, которые искали в дальних странствиях утешение от неудач обыденной жизни и для которых работа в водах вблизи Антарктиды была побегом от удручающей реальности; также в романе есть увлекательнейшие факты из жизни фауны Антарктиды и особенности работы ученых и обычных людей во льдах и снегах; есть в романе и параллельный сюжет, связанный с поездками туристов в Антарктиду - последний неизведанный для многих континент. Все эти сюжетные линии наслаиваются друг на друга мастерски и захватывающе, и даже осознание финальной трагедии, о которых автор заявил в самом начале произведения, не чувствуется как катастрофа, а скорее - как трагическая неизбежность. Двое молодых людей, встретившись на круизном лайнере, который возит туристов в Антарктиду, проникаются взаимной симпатией и даже строят жизнь вне работы на лайнере. По одиночке они были каждый со своими проблемами и заморочками, а вместе они гармоничная пара. Но внезапная трагедия на лайнере все меняет в жизни влюбленных.

Вже з перших сторінок роману ми дізнаємося, що має статися трагедія. Авторка довго веде текстом саме до того трагічного моменту. Ми дізнаємося про науковців, які досліджують популяцію пінгвінів й інших мешканців Антарктиди. Про туристів, які готові викладати великі гроші аби тільки потрапити в Антарктиду. Про вплив людей на екологію, льодовики й тих самих пінгвінів. На фоні всієї цієї криги й пінгвінів, є любовна лінія. Є дві людини, які загрузли в своїх спогадах і травмах. І тільки Антарктида дає їм зцілення. Книжка достатньо меланхолійна й повільна. Розвиток подій, дрейфує між крижинами й пінгвінами. Напруга постійно росте з кожною сторінкою. Але кінцівка, додає емоцій, драми й мурашок по шкірі. Хоч ми й знаємо з початку книги, що трагедія точно відбудеться, але читаючи кінцівку однаково хочеться вірити в чудо. Книжка хороша, драматична, повчальна й сподобається як еко-френдлі читачам так й тим хто не дуже в цій темі розбирається. Рекомендується читати з пледиком і чаєм, бо вона таки прохолодна.