Починається книжка з факту, що більшістю фантастичних журналів того часу “Месія Дюни” визнано “розчаруванням року”. Оце справді гарний початок книжки.

Ось і настав час познайомитися із другою частиною легендарного світу Френка Герберта. Лише гляньте на цю магічну ілюстрація: неможливо пройти повз неї у книгарні чи пролистати її серед переліку сотні книг на сайтах. Сама ілюстрація обіцяє нам, що на нас чекає ще більше захопливих історій та подій. Але чи дійсно друга частина така ж неймовірна як і перша? Однозначної відповіді явно немає. Оскільки для кожного вона буде різною. Особисто для мене, друга частина менш вражаюча, ніж перша. Але тим не менш, вона варта уваги.

"Месія Дюни" - це безпосереднє продовження історії Френка Герберта. У ній читач повертається до вже відомих, з першої частини, героїв - імператора Пола Атріда, його наложниці Чані, дружини Ірулан та впливової матері з ордену Бене Гесерит Джессіки. Перше, що "впадає в очі" - це невеличкий обсяг роману, що майже втричі менший за перший. Друге - це те, що у романі відсутній сюжет як такий. Вже від самого початку читачеві відкривається вся інтрига і так би мовити кінцевий результат, тож кожна нова сторінка лиш відкриває деталі завідомо відомого факту. З переваг можна виділити насиченість фразами та роздумами, які хочеться розібрати на цитати. Однак "Месія Дюни" слабо відчувається як окремий твір, скоріше як буфер між "Дюною" та третім романом циклу - "Діти Дюни". Разом з тим варто відзначити якісний друк та переклад від КСД, які доклали максимальних зусиль, щоб книжки і зовні виглядали як єдиний цикл. По собі книжка залишила змішані відчуття, ніби і цікаво дізнатися подальшу долю Пола Муад’Діба і разом з тим відчувається, що в сюжеті чогось не вистачає.