Книга чудова для книжкових клубів, ми її обговорювали дві години, і ще б говорили. Тут є і не долюблені діти, інцест, божевілля, прийняття себе,зростання , пошук свого дома і багато всього іншого.

✨Єлизавета Бурштин «Мене звати Дуся» від видавництва Лабораторія. ✨У Дусі були чорні руки, біла корова, плюшевий дракон і велике бажання, щоб хтось її любив. Вона не памʼятає, хто її сімʼя та де вона жила. Але памʼятає зарах дому та сливу, яка росла поруч з будинком. Важко сказати, про що ця книга. Вона про любов і про її відсутність. Про те, що всі йдуть і залишають тебе на самоті. Про те, що людині потрібна людина. Дуся могла злити воду сама, це просто був маленький шанс, що мама трошки побуде поруч і трошки полюбить, бо вона майже завжди була зайнята, як і її руки, і приходила тільки тоді, коли в ній була термінова потреба. Любов не є терміновою потребою, любов може почекати. Ця книга про самотність і про дітей, які ростуть у сімʼях без любові. Ця книга про все і її опис неможливо втиснути у рамки слів та речень. Її потрібно відчути і прожити. Потрібно поблукати з Дусею за руку по вулицям села. Погладити корову, посидіти на сонці з Бабою та зʼїсти хліб з сіллю й помідорами. Там було мало ознак дитинства — може, тому, що діти, народжені в сім’ях без любові, одразу народжуються дорослими, із серйозними обличчями на фотографіях і вмінням варити собі обід у п’ять років. Мама била всіх і завжди виправдовувалася, що то від безсилля. Дивно, звідки у безсилих так багато фізичної сили? ✨Це невимовно гарний текст. Він — немов ковдра, огортає тебе з усіх сторін і не відпускає. Ця метафоричність, образність, іронія, запахи осінніх слив та бринзи — воно все неначе оживає. Я була впевнена, що ця книга мені сподобається і тут інтуїція не підвела. Це саме той болючий затишок, який я так люблю в літературі. Єдиний момент, який мені здався зайвим — це секс. Настільки він мені контрастував з усією книгою (ні, там нема детальних описів, але там можна зрозуміти, що відбувається). Тому я волію робити вигляд, що цього моменту в книзі не було. Чужий біль інколи легше побачити, ніж свій власний, бо всередину себе важко дивитися: там темно й страшно. ✨Якщо у нас з вами схожі смаки на книги — беріть, вона вам в серденько точно западе.