Анотація «Мемуари дитини», Сельма Лаґерльоф
У «Мемуарах дитини» Сельма Лаґерльоф, перша жінка, яка отримала Нобелівську премію з літератури, продовжує розповідати про себе. Уже підліткою вона повертається до Морбакки від дядька і тітки, у яких мешкала в Стокгольмі, і події на хуторі знову забирають її у свою круговерть. Дівчина оповідає про своє зростання, свої мрії та жалі, про родичів і сусідів, а ще бувальщини та химерні історії, якими повнилося їхнє повсякденне життя. До Морбакки вибираються на гостину, там влаштовують забави та домашній театр, починають амбітні проєкти. Разом з тим Сельма бачить, як старішає її тато, і противиться думкам про можливий занепад їхньої долини. Хай би безтурботне дитинство тривало якнайдовше.
Про що книга?
«Мемуари дитини» вийшли 1930 року й стали другою частиною автобіографічного циклу про Морбакку. На відміну від першої книги, тут Лаґерльоф веде розповідь від першої особи, передаючи події з погляду дванадцятирічної Сельми. Розділи побудовані як окремі завершені історії, тому видання складається з невеликих епізодів, а не з безперервної хроніки.
Через ці епізоди відкривається побут шведської провінції другої половини XIX століття та життя дітей із заможних родин того часу. У книзі є навчання, домашні справи, одяг, поїздки, гості й місцеві звичаї. Частину подій авторка згадує саме так, як бачила їх дитиною — з тогочасними страхами, радощами й нерозумінням дорослого світу.
Про авторку
Сельма Лаґерльоф — шведська письменниця, яка до початку професійної літературної кар’єри працювала вчителькою в жіночій школі. Нобелівську премію вона отримала у 1909 році за ідеалізм, силу уяви та духовну глибину своїх творів.
Чому варто купити книгу «Мемуари дитини»?
Видання зберігає безліч дрібних деталей повсякденного життя, які рідко потрапляють до великих історичних оповідей, даючи уявлення не лише про життя авторки, а й про епоху. Книга підійде:
- шанувальникам мемуарів і автобіографічної прози;
- читачам творчості Сельми Лаґерльоф;
- тим, хто цікавиться побутом і суспільством Швеції XIX століття;
- поціновувачам нонфікшну про дитинство, родину та дорослішання.
Короткі самостійні історії роблять спогади легкими для читання, поступово складаючись у цілісну картину про середовище, у якому зростала майбутня письменниця.
