Прочитала роман буквально за два дні, хоча зізнаюся, що були моменти, коли його прогортала. Як для жанру любовного роману, то непогано, але не геніально. Якраз книга на відпустку чи подорож у маршрутці чи поїзді. Історичний контекст є більше формальним, події революції 1848-1849 років більше є тлом, притому що я з книги взагалі не відчула духу епохи,а от серіал у цьому плані більше порадував. Узяти хоча б діалоги, які написано сучасною мовою. От не повірю, що у 19 столітті настільки спрощеними були звертання, а думки 16-17-річної героїні крутилися довкола слова «переспати». Хоча мені і Адам, і Анна сподобалися, хай навіть їхні образи історично є нереалістичними. Інколи хотілося і мені такого Адама знайти, хоча 30 років різниці у віці - тут авторка трохи перемудрила. В ті часи чоловік 40+ мав виглядати не дуже привабливо, а перед нами ледь не мачо, що тільки і встигає знімати з Анни сукні. Хоча атмосферу кохання я відчула, але кохання Адама до Анни більше. В її поведінці мені більше відчувалося юнацьке захоплення: мені в 17 років теж подобалися хлопці, але чи можна було назвати таке захоплення коханням? Воно явно незріле. Але це вирішувати вже читачеві.

Я бралася за цю книгу з надією на атмосферну, глибоку історію з львівським шармом, але в процесі читання все більше відчувала розчарування. Найбільша проблема для мене — це персонажі. Вони здалися занадто пласкими і неприродними. Їхні вчинки часто не мали логіки, а почуття виглядали надуманими. Я не змогла по-справжньому співпереживати героям, бо між мною і цією історією так і не виник емоційний зв’язок. Сюжет розвивається повільно, але не в хорошому сенсі. Багато сцен здаються затягнутими і не несуть реального змісту, через що читання місцями перетворювалося на механічне перегортання сторінок. Хотілося більшої динаміки, напруги або хоча б внутрішнього розвитку героїв, але цього мені бракувало.Загалом, для мене ця книга виглядає як гарна ідея з не до кінця реалізованим задумом. Можливо, вона сподобається тим, хто любить дуже повільні, атмосферні романи без акценту на сюжет. Але особисто для мене «Мелодія кави у тональності кардамону» стала прикладом книги, яка більше обіцяє, ніж дає.

Не знаю як таке може комусь подобатись, нудно не цікаво. Героїня плоска, характер не розкритий, всю книгу тільки й думає як вона його кохає, і тільки під кінець розвиваються події і занадто бистро, я б навіть сказала що авторка скомкала весь кінець, таке враження що їй набридло вже писати і вона така все! Взяла цю книгу в наборі про Львів, але про нього там взагалі нічого ((( не рекомендую