Поетична збірка Юрка Іздрика "Меланхолії" так і вабить обкладинкою й ілюстраціями. Акварельні квіти й типажі жінок хочеться роздивлятися і роздивлятися. Таке оформлення зробила для книжки Мар'яна Савка. Саме видання розкішне не лише через малюнки, а й через якісний крейдяний папір. "Видавництво Старого Лева" постаралося як завжди. Втім, коли починаєш читати поезії Іздрика, розумієш, що не все так просто і красиво. Адже вірші Юрка пістрять складними заголовками: термінами або англомовними словами. В його текстах зустрічається і нецензурна лексика. Про все говориться прямо, без ширми і прикрас. Так, як говорив би автор у дійсності. Цим, напевно, вірші Іздрика пронизують найбільше. В них він то говорить про жінок, то сумує за коханням, то описує недосконалість суспільства, то міркує над іншими філософськими питаннями. В його міркуваннях вгадуються образи нашого часу. А ця противага непростих віршів і легких акварелей народжує гармонію. Концептуальну і цікаву. Читається книжка зі смаком. Так, як зроблено все видання.

Яку ж прекрасну книгу я прочитала! І так, це я про "Меланхолії"! Це перша моя прочитана збірка Юрія Іздрика. До цього я читала тільки його вірші у Фейсбуці. Але зараз вирішила, що було б добре мати щось і у своїй домашній бібліотеці. Не повірите, але книга меланхолійна. Не скажу, що завжди, але місцями трапляються прям такі вірші, що хочеться напитися зі смутку. Попри таке ніжне і світле оформлення, деякі твори аж ніяк не такі. Але зазвичай, після таких депресивних віршів йде щось оптимістичніше, тому просто потрібно перечекати (як і в житті, правда?). Загалом, збірка про кохання. Але трапляються твори і про нашу сучасність, і філософські роздуми, і пейзажна лірика. А є і вірші, в яких Іздрик використовує гостре слівце (не знаю чому, але мені вони особливо сподобались). Попри непрості теми та меланхолійність, поезія Іздрика дуже легка. В ній немає багато незрозумілих слів, складних рим і метаформ. Читається книга швидко. Думаю, що за один вечір осилити можна, але я розтягнула збірку на пару днів, щоб довше нею насолодитися.

Уже декілька років читаю поезії Іздрика в інтернеті. Спочатку читала їх, так би мовити, для загального розвитку.... Ну, модний сучасний поет, хто про нього не чув? Хто ще не знає його "в обличчя"? Треба й мені ознайомитись... А потім - пішло-поїхало... Головне, чим "зачіпають" душу Іздрикові вірші - це їх емоційність.... Дуже багато про кохання. Здавалося б, вірші про кохання мають бути такими ніжними, такими солоденькими.... Лірика ж.... Та я вам скажу, читати таку приторно-солодку поезію буває нудно.... А в Іздрика - різкість, емоції... читаєш - і сама проживаєш той стан... віриш в кожне слово... і навіть нецензурна лексика там доречна, влучна.... як у вірші "Flower clover"... підписуюсь під кожним словом... А чого тільки вартий вірш "Ira"!!! здається, він справді про мене... Є багато роздумів про сьогодення.... Читала я збірку традиційно - з олівцем в руках. Окрема дяка і видавництву за неймовірні ілюстрації!!! Ці імпресіоністичні квіти - таке враження, що вони лежать поміж сторінок, такі справжні... Читаєш, проникаєшся настроєм поезій, так ще й отримуєш естетичну насолоду. Рекомендую читати всім, якщо тільки ви не злякаєтесь деяких складних і несподіваних символів.