Жанр антиутопії - один із моїх найулюбленіших, адже він відкриває можливість побачити і уявити як могло б розвиватися суспільство. Тому не познайомитися з по-справжньому культовою книгою у цьому жанрі - "Той, що біжить лабіринтом" Джеймса Дешнера. Сюжет розповідає таємниче, ізольоване від усього світу місце, де живуть підлітки без жодних благ суспільства. Та їхнє відносно спокійне життя змінюється з появою Томаса - юнака, який має чимало секретів у минулому. Книга неймовірно цікава й захоплива, читається буквально на одного подиху. Персонажі - неоднозначні, хоча своїми характерами та поведінкою неабияк інтригують. Тому від мене однозначно 5/5. Рекомендую!

Підліткова антиутопія від сучасного автора лишила мене без яскравих вражень. Книга не погана, але надто вже повільна й довга. Необхідно подолати майже пів книги, поки не почнеться хоч якийсь динамічний розвиток подій. В цьому мінус книги особисто для мене. А сама історія доволі оригінальна й цікава. Головний герой Томас, прокидається в дивному місці, не пам'ятаючи нічого зі свого минулого. Його оточують такі самі підлітки, які з'явилися тут таким же способом. Головна ціль тут - вижити й знайти вихід з лабіринту, що оточує їхню територію. Лабіринт небезпечний і якщо прагнеш вижити, ти маєш не аби як, швидко бігти. Початок доволі загадковий. У фіналі лишається безліч питань, але то й не дивно, адже це трилогія. Взагалі книжка на тверду 4. Шанувальники антиутопій оцінять однозначно.

Як на початок серії так мене не дуже зачепило. Якось суховато. Постійно згадувались 'Голодні ігри', там коли читала, аж кров вирувала. А тут щось не особливо. Ні, є доволі сильні моменти, та занадто багато недосказано. Перейдемо до сюжету: Томас потрапляє до Лабіринту. Тут розкинулось ціле місто, в якому живуть тільки підлітки і, до того ж, винятково хлопці. У гдейдерів є всі умови для такого-сякого але життя, а також є мета, що більше скидається на нездійсненну мрію, - вибратися з цього клятого світу з монстрами, що нападають уночі. Та недовго Томасу бути новачком, зовсім скоро прибуває Тереза. Такого ще не було. Мало того, що 2 новачки за місяць. Так Тереза - ще й дівчина. Уявляєте собі, одна єдина дівка серед купи хлопчаків? Найкращий момент книги - це перебування Томаса в лабіринті уночі. От там точно є де попереживати. Про персонажів сказати нема чого. Мені в душу ніхто не запав. Та є тут трохи скла, хоча здавалося б це тільки початок трилогії і мало б бути все спокійно. Чи варта книга прочитання? Думаю що так. Хай мені й не сильно зайшло, та це доволі цікаво(буду продовжувати як мінімум, щоб дізнатися що ж то за експеримент).