Саме Перель колись сказала, що зараз ми просимо від одного партнера того, для чого раніше нам знадобилося б ціле селище. Ми просимо його бути нашим надійним партнером, але водночас пристрасним коханцем. А ще вірним другом, безплатним психотерапевтом, коучем, критиком, вчителем, батьком/матір’ю і т.д. Завеликий запит, як на одну людину — вам не здається? Що мені подобається в цій книзі — я не знайшла тут жодного повчання. Психотерапевту з її стажем дуже легко скотитися в цей стан: так робіть, а так не робіть. Натомість її книга - це такий простір для роздумів із прикладами з особистої практики, де ми здатні пізнати себе. Якщо казати більш прозаїчно — ця книга не відкриє вам Америку. Ну, якщо ви бодай трохи цікавитеся психологією в парі та сексологією. Перель перш за все писала її для американців (що видно навіть з порівнянь сексуального сприйняття вагітних жінок в Європі та США). В умовній Франції та Італії (за описом Перель) вагітна жінка та молода мама — перш за все САМЕ ЖІНКА, яка сприймає переродження своєї сексуальності та чуттєвості, і це не може не зчитуватися оточуючими.Тобто, цілком ок, якщо з молодою мамою фліртує офіціант або продавець. Натомість в США вагітність — це в першу чергу лікарня, аналізи, вся медична сторона вагітності, де еротизм вимкнений на самому старті. А фліртувати з молодою мамою — це щось поза норм моралі.