Роман Василя Шкляра "Маруся" перечитую вже не вперше і щоразу відкриваю для себе щось нове про визвольну боротьбу українського народу, його героїзм. Вражають масштаби спротиву проти червоної навали. Це надає сили і наснаги. Жертовність і героїзм сім’ї Соколовських надихає. Книга знайомить нас з дівчиною Марусею, яка перейняла меч з рук загиблих братів і стала легендою в боротьбі за свободу. Брала участь у наступі на Київ після об'єднання армії УНР з Українською Галицькою армією. Фінал роману відкритий. Яка доля спіткала героїню? Чи вижила вона?

Александра Соколовская — молодая учительница из семьи псаломщика. И она же атаманша Маруся — сердце повстанческого движения в сложный для Украины 1919 год. Предательство, кровь, болезни — борьба за идеалы никогда не бывает простой. Полна загадок история девушки, которая возглавила тысячное войско. Никому не известно точно, когда и как распрощалась она с жизнью. Василий Шкляр пытается максимально воссоздать историю ее жизни, при этом разбавляя события элементами домысла и вымысла, в которых есть место даже для любви. Ранее лишь мельком слышала об Соколовской, поэтому было интересно узнать больше о ней и о событиях тех времён. Василий Шкляр — однозначно мастер в написании исторических романов. Это третья книга, прочитанная у этого автора, поэтому могу уверенно сказать, что этого украинского писателя стоит читать: его романы цепляют сюжетом, информативны, со смысловой нагрузкой. И всегда интереснее изучать историю в литературном обрамлении. Именно таковы книги Василия Шкляра. Именно такая и его «Маруся».

Книга Василя Шкляра "Маруся" (Видавництво Книжковий Клуб "Клуб сімейного дозвілля") неймовірно цікава! Чесно, я навіть не знаю, що можна додати? Книга розповідає про українську дівчину-отамана, яка не дивлячись на всю небезпеку її "роботи" все одно захищала рідний край від загарбників. Книга має не тільки художній характер, а й історичний підтекст: справжні факти з історії України, розповідь про Олександру Соколовську (у творі Марусю), яка насправді існувала. Роман наскрізно патріотичний! І мені сподобався цей патріотизм у творі, якого часто не вистачає іншим українським творам, але разом з війною, з подіями 20-тих років ХХ століття, в романі ніжно переплітається і кохання молодої дівчини, і її турбота про батьків. Незважаючи на те, що Маруся сильна, впевнена... Вона жінка, тому її серце хоче кохання, і завдяки автору, який дуже гарно передав усі емоції Соколовської, читач може побачити її як отамана, і як закохану дівчину. Перо автора постійно тримає нас в страху... "Що ж буде далі?" Читач навряд чи здогадається, як складуться долі героїв з перших сторінок.