Просто комбо для сучасного читача, котрого вабить українська містика. Тут все орґанічно, ніц не вибивається. Із недоліків: Стороженко має вельми сильну обсесію на боротьбу православ’я проти католицизму (не в користь останньому), але воно тут ще виправдано і я справді не вважаю це сильним мінусом. Основна проблема книги - її невеликий розмір та швидкість розгортання подій. На початку все йде плавно і досить деталізовано, тебе потихеньку й природньо занурюють у атмосферу вечірного діялогу серед безкрайнього степу.. але потім (десь друга половина книжки) все біжить й літає як мюзикли МУР: сцена переповнена подіями, одна заміщає іншу із швидкістю обгрітого пательнею чорта, а й до цього припадає незакінченість праці. В сухому залишку, дуже чарівна книга, але шкода, що така історія втиснута лиш у 190 ст..

Я чомусь вважала, що з гучного акорду зазвичай починають тільки сучасні твори, але виявилося, що письменники позаминулого століття також прекрасно знали цей художній прийом, тільки застосовували його інакше. Якщо ви виросли, гасаючи по безмежному степу, то «Марко Проклятий» зайде вам, як холодна водичка з криниці після дня під пекучим сонцем. Бо оповідь про дивного січовика починається з опису степу. Коли читаєш його, наче повертаєшся в дитинство, у всі ті звуки, запахи, кольори й відчуття. І автор, ніби здогадавшись, не поспішає, смакує до болю знайому кожну деталь. Але занурення читача в оповідь через описи — не одна потужна риса автора. Його мова та мова персонажів не менш колоритні. Якщо у вас є час і можливість — читайте «Марка» зі словником. Зупиняйтесь і розбирайтеся з кожним словом, яке вам здається незнайомим або нібито знайомим, розбирайтеся з усіма значеннями, звертайте увагу на фразеологізми та жарти, шукайте на мапі річки, села й міста, про які йдеться, смакуйте лайку, бо так гарно й мелодійно могли лаятися тільки наші предки. І я вам гарантую, що «Марко Проклятий» розкриється перед вами з новою силою, стане в рази цікавішим і запам’ятається надовго, як мені. Увага! Коли читатимете видання від «Стилет і стилос», обов’язково прочитайте передмову Діани Андрієвської, яка звертає увагу на те, що «Марко» відображає політику того часу. Це пояснює, чому твір згадує добрим словом московію і просочений ненавистю до «ляхів» і «жидів».