Найкраща книга про воєнні часи нашої сучасності , яку тільки читала ( а їх чимало)

Книжка невеличка, читається швидко, легко і водночас - важко. Легко - бо написана простою, але такою собі живою мовою, побутовою, звичною. Ніби слухаєш розповідь сусіда. Важко, бо подумки занурюєшся в ті дні початку повномасштабного вторгнення русні, пригадуєш своє, співвідносиш прочитане з тим, про що вже знаєш, про трагедію Маріуполя. Важко, бо ця "сусідська розповідь" - моторошна, про жахливі події. Про людей, які втратили все. І саме оця стилістика оповідання, максимально наближена до простої побутової бесіди, без літературних прийомів, але з деталізацією обставин і подій, яка дозволяє яскраво уявити те, про що йдеться у книжці, - вона створює довіру до всього, про що розповідає автор. Це не журналістське розслідування, не репортаж, не письменницькі нариси, це - розповідь людини, якій довелося опинитися у вирі найстрашніших подій, які лише можна уявити. Гадаю, цю книжку треба включити до шкільної програми з літератури, щоб діти запам'ятовували не просто історичні події, а й дієві поради щодо виживання в екстремальних умовах. І щоб зберігали пам'ять про нашу війну, аби не повторити більше ніколи помилок своїх предків.

Шедевр. Давно вже не пам'ятаю, щоб книга ТАК захоплювала і 9 годин проведених вчора та сьогодні на сторінках цього твору подарували окрім страху, болючих переживань та суму за Маріуполь ще й безмежну радість за автора, його сім'ю (бо якщо б він загинув, книги б, очевидно, не було) та всіх хто зміг евакуюватися. Героїчна людина. Організував вихід з Азовсталі та пішки під обстрілами дістався евакуаційного автобусу, пройшовши десятки кілометрів вибухаючим містом, не маючи жодної надії на порятунок. Впевнено входить у трійку найцікавіших книг, які опинялися у моїх руках. 100/10.