Перша моя прочитана (прогортана) книга в цій серії. Потім я дізналась, що “Гонконг” та “Париж” є майже такими самими за формою та змістом, але “Київ” все таки мені здався найнуднішим. В інших рецензіях я зауважую, що єдиним плюсом книг серії є красиві текстові конструкції. Але в “Києві” мені було вкрай важко читати ці закручені речення. Тож навіть із цим провал. Вся книга 一 то є роздуми авторки над життям. Те саме можна було б прочитати в коментарях в Фейсбуці під якимись статтями про сучасні гендерні ролі і як вони мають трансформуватися. Авторка каже, що ця книга 一 про жіночу дружбу. Але подруги головної героїні вводяться десь на середині книги. Близько того моменту я вже перестала читати весь текст підряд і гортала сторінки. Спойлер: жодного правдоподібного дружнього діалогу я так і не знайшла, лише сухі ствердження, що героїня “була нещасною”, або відчула щось. Я надаю перевагу творам, де мені зображують ситуацію, а я вже сама з того роблю висновок, як там героїня почувається. Книга може зайти, лише якщо ви повністю згодні з поглядами авторки і хотіли б, щоб їх якнайчастіше артикулювали різні люди. Втім, тоді ефективніше читати й лайкати коменти в ФБ.