Серед моїх улюблених письменників-казкарів особливе місце займає Ернст Теодор Амадей Гофман. З його творчістю я вперше познайомилася ще у шкільні роки і з тих пір обожнюю твори цього автора, які не тільки цікаві, але й повчальні. Улюбленою історією у Гофмана для мене все-таки є повість «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер». Сюжет розповідає нам про повторного як ззовні, так і всередині карлика на ім'я Цахес. От тільки йому дуже пощастило в житті, оскільки у дитинстві добра фея подарувала йому три золоті волосини, котрі змінюють Цахеса для оточуючих до невпізнаваності. Для всіх він здається прекрасним золотоволосим принцем, який уособлює собою справжню галантність та ввічливість. І життя Цахеса можливо так би і минуло, якби одного разу у селище, де живе карлик, не приїхав один молодий музикант. Він був не лише вродливим та талановитим, а й міг бачити справжню сутність потворного Цахеса... Чудова історія, яка сподобається як дітям, так і дорослим. Вона цікава, легка для читання і повчальна. У творі автор показує, що кожна зовнішність буває оманливою і головним є те, яку душу має людина та які справи вона творить. Від мене 5/5. Рекомендую!

Часом здається, що фантазія у Гофмана дійсно не має ні кінця ні краю, адже в кожній своїй казковій повісті йому доводилося придумувати з нуля новий фантастичний світ гротеску. Німець відомий публіці насамперед «Лускунчиком». Десь трохи віддалік від нього розташувався «Крихітка Цахес». Мені не шкода Циннобера, мені шкода Крихітку Цахеса. Ціннобер – це те, що з'явилося після чарівного втручання феї Розабельверде, яка хотіла допомогти і полегшити життя нещасному немовляті-карлик. Але от тільки допомога ця була виконана на шкоду іншим. Можна чи в інтересах щастя однієї людини жертвувати щастям 1000-ми чоловік? Сама ж фея, наділяючи Цахеса такими чарівними властивостями, просто не усвідомлювала весь масштаб трагедії. Фактично саме вона і прирекла Цахеса на загибель. Сама створила це ходяче непорозуміння, а потім швиденько, як припекло, умила руки. Ні, вона, звичайно, прилетіла на допомогу, але, як і водиться в таких випадках, було вже пізно. Не знаю як вам, але мені було шкода Крихітку Цахеса. Він же не просив, щоб його наділяли таким двостороннім дзеркальним чарами - це зробили за нього. Благання нещасної матері, яка після смерті Крихітки перше, що запитала, - «Я можу забрати собі тепер все його майно?», були почуті ніби як доброю феєю, яка до кінця твору залишається все такою ж доброю. Так, Циннобера, звичайно, можна нехило дорікнути в тому, що він не по-дитячому користувався цим чарівництвом по повній програмі, але якщо згадати, що він сам не міг контролювати ці чари, то запитань і претензій до нього стане ще менше. Єдине, що так і залишилося для мене загадкою: наскільки часто використовував би чари Цахес, якби вмів їх контролювати? Цю загадку Гофман пропонує кожному читачеві вирішити для себе самостійно.

поучительние сказки! и для себя почитать и в школе учат