Автор досліджує минуле козацької України не через героїку чи політичні перетворення, а через життя справді «маленької людини». Основними її персонажами є немовлята, учні ремісників і наймити, школярі й сироти, малолітні волоцюги та жебраки, байстрюки і нащадки старшини. У фокусі дослідження – долі окремих дітей, але найперше – збірний образ дитинства й уявлення про нього, котрі побутували в суспільстві Гетьманщини. Як це суспільство структурувало дитячий вік, як ставилося до народження і смерті дитини, як уявляло долю її душі у засвітах? Зрештою, що тоді мали на увазі під поняттям «багатодітність», як намагалися розв’язати проблеми з безпліддям, як відбувалися дорослішання і соціалізація дитини?

Відповіді на ці та інші запитання представлені на сторінках монографії. Видання розраховано на фахівців та всіх, хто цікавиться історією дитинства і родини, Гетьманщини, соціальною історією.