Творчість Максима Рильського запам'яталася мені ще зі шкільних років. Напевно, одним із найбільш відомих віршів цього поета є вірш "Молюсь і вірю", який належить до інтимно-філософської лірики. Рядки цього твору влучно відтворюють красу почуттів людини, яка відчуває свою єдність з природою. Ліричний герой веде своєрідний монолог, звертаючись до всього світу. Він зізнається в любові до вітру, до неба, до голубів - до всього Всесвіту і до життя в цілому. Вірш написаний дуже витонченою мовою, у ньому присутня гармонія почуттів людини до навколишнього середовища, підкреслено натхнення від краси, що є характерним для неокласицистичної поезії. Важко у декількох словах охарактеризувати поезію Максима Рильського. Найбільш влучне визначення суті поетичного мистецтва, на мою думку, дав сам поет, який писав наступне: "Увесь смисл поезії в тому, щоб відтворити в ній відчуття, вами в дійсності пережиті, відбити зв'язок між своїм буденним і поетичним". Що ж, якщо судити про поезію Максима Рильського, спираючись на дане тлумачення, то можна із впевненістю сказати, що цьому поету вдалося досягти неабияких успіхів у створенні справжнього поетичного мистецтва, зворушливого та чуттєвого. Раджу кожному українцеві познайомитися з творчістю Максима Рильського, адже рядки його віршів дійсно доторкаються до серця і не залишають байдужим. Недаремно Дмитро Павличко присвятив Максиму Рильському наступні рядки: Він України мав чарівну вроду, Носив її наймення гордолиць. Він виріс від суниць аж до зірниць, Великий гранослов свого народу.