Похмура трагедія Шекспіра – ідеальне читання для епохи невизначеності. Це не просто п'єса про спрагу влади - це глибоке занурення в душу людини, яка, зазирнувши в прірву, вирішила в неї стрибнути. Читаючи її сьогодні, в нашу епоху амбіцій, токсичної продуктивності та розмитої моралі, розумієш – Шекспір ​​актуальний завжди. Історія хороброго полководця Макбета, якому три відьми пророкують корону - це зразковий трилер. Шекспір ​​майстерно створює атмосферу, занурюючи Макбета та його честолюбну дружину у вирву, провини параної та божевілля. Туман, ніч, крики сов, неясні пророцтва - вся п'єса оповита гнітючою, майже містичною серпанком. Чи винні відьми у трагедії? На думку Шекспіра, пророцтво – лише каталізатор. Відьми нічого не наказують, вони лише озвучують таємне, що вже визрівало всередині. Макбет – не маріонетка, він повноправний автор своєї трагедії. Він йде проти своєї совісті і вона починає шалено терзати його, перетворюючи сни на кошмари, а реальність - на театр привидів. Як часто ми, виправдовуючи свої «маленькі» компроміси найвищою метою, самі стаємо архітекторами свого нещастя?