Коли історія стає нестерпною, поезія стає свідченням про світ. Каролін Форше говорить про досвід війни, насильства, катастрофи, втрати дому, але в центрі цієї поезії завжди залишається людина та її голос. Авторка добре знає людей, чиї життя змінила війна. Від історичної пам’яті до особистої травми, від великих катастроф ХХ століття до приватних трагедій, від воєн у різних країнах до війни в Україні зокрема  — її вірші показують, як історія впливає на долі. Це поезія, яка не відвертається від складних тем і не дозволяє читачеві залишитися байдужим. Сьогодні, коли війна знову визначає досвід мільйонів, голос Каролін Форше звучить ще сильніше, аніж до того. Відтак пам’ять не дозволяє минулому стати абстракцією, бо авторка наважується промовляти тоді, коли здається, що простіше мовчати.