Я вкрай рідко пишу негативні коментарі на прочитані книги. Мені щастить - моя інтуїція нечасто мене підводить і я обираю книги, які мені сподобаються. Однак з "Лунаткою на дахах Парижа" у нас не склалося. Чому я вибрала цю книжку? Для осіннього бінго від Якабу я вибрала її на завдання "Книга про університет". Купилася на анотацію, яка обіцяє "захопливо гостросюжетний роман сучасного французького письменника Макса Мілана". Та й цікаво було - французький письменник пише про українську дівчину, яка вчиться в Сорбонні. І трішки загадки - Сандра лунатить і вночі танцює на дахах Парижа. А насправді цю малесеньку книжку я мусолила мало не три тижні. Все надіялася і чекала "захопливого гострого сюжету". Але його тут немає. На перших сторінках Сандра переживає принизливий відбір у відому танцювальну трупу, якою керує справжній збоченець. Дівчина не має справжніх друзів, почуваються самотньою і звідкись з'являється цей лунатизм. Далі - гірше. Вона вирішила помститися керівнику трупи, який її принизив. І якщо це ще можна зрозуміти, то відверто гидку помсту однокурсниці виправдати складно. Ніби цього замало - героїня вирішує станцювати на прем'єрі, на яку її не взяли. І для чого було влізати в ту огидну постановку? Задумка, мабуть, така - на фоні цього бридотства така чиста і талановита дівчина. Але після того, що чудила ночами Сандра, вона вже явно ангелом не виглядає. Але - раптом вона стає шалено популярною. Про любовну лінію навіть сказати нічого - все якось скомкано і непереконливо. За все моє читацьке життя - це друга книга, яка так не сподобалася.

Кажучи відверто, книга заінтригувала, в першу чергу, тим, що в ній йдеться про українську дівчину, хмельничанку, яка вчиться в Сорбонні. Дуже хотілося дізнатися, як змалює нашу співвітчизницю сучасний французький письменник.)) До того ж «Апріорі» позиціонувало твір як захопливий гостросюжетний роман. Сюжету переповідати не буду, скажу лише, що враження від книги дуже неоднозначні. Наче переглянула дивовижний, надзвичайно насичений, яскравий сон, в якому змішались реалістичні та сюрреалістичні речі, відчуття огиди і насолоди, шоку та захоплення... Книга, наче комета, невелика за обсягом, читається дуже швидко, але водночас приголомшує, мов рідкісне явище. У романі, крім сучасного мистецтва, коротко, подекуди дотично, охоплюється широчезне коло проблем – соціально-побутових, моральних, культурних, релігійних, політичних тощо. Є надзвичайно цікаві місця з наукової та філософської точки зору, як от: "Відомо також, що чимало людей з точним діагнозом "нормальні"... – насправді потенційно божевільні. Тільки їм про це не кажуть. Такі люди працюють, одружуються, народжують дітей і впевнені, що належать до нормальних". Давно нічого схожого не читала. Однозначно, рекомендую!

Надзвичайно потрібна книжка для сучасної української молоді.Йдеться про сучасного французького письменника, який цікавить французького читача з проблемами України, а також ставить питання про вибір між професією та талантом людини, який треба розвивати. Згадується війна, яку розв'язала Росія проти України. Наголошується на моральній чистоті української студентки в Сорбонні і її життя ві Парижі на відміну від французької молоді. Ця книжка побудована відповідно до норм архітектоніки сучасного роману. Крім цього, логічний зв'язок між розділами дає змогу бачити стрункість сюжету. Як на мене, цей твір може бути екранізовано. Моральна чистота й падіння моралі в сучасному світі - це надзвичайно важливі моральні поняття, про що не можна забувати. В душі Сандри, української студентки, відбувається двобій між вибором професії - бути перекладачем, чи покинути навчальний заклад і розвивати талант танцівниці. Вона вибирає танець і добивається значних успіхів, світової слави. Автор вважає, що дар Божий - понад усе в життя кожної людини. Читайте і думайте.