Я в захваті від цієї абсурдної й від того неймовірно смішної книги. Впевнена, що цей твір сподабається не тільки дітям, а й дорослим. Самій захоталося побувати в гостях у головних героїв, щоб попити каву з булочками, лежачі під канапою та слухаючи попсову музику. Беручи до рук цю книгу, будьте впевнені, що регіт уголос забезпечений.

Несмотря на то, что повесть под названием «Лоранга» шведки Барбру Линдгрен, была издана в детской серии, лично я бы эту книгу сугубо детской литературой не назвал. И дело здесь не в том, что в повести есть что-т о неприемлемое для детских глаз ы ушей – дело в том, что маленькому читателю может быть сложно вникнуть в этот несколько психоделических текст. Итак, в центре сюжета книги – необычная семейка, во главе которой стоит Лоранга, у которого есть сын Масарин, а также отец и даже дедушка. Каждый из членов семьи по-своему странны. Но странности эти настоль обаятельные, что идут скорее на пользу персонажам, чем во вред. Так, к примеру, Лоранга принципиально не ходит на работу, а основное его занятие – прослушивание популярной музыки по радио. Его сын очень любит лакомиться булочками, только в большинстве случаев делает он это … под кроватью. Их дедушка панически боится микробов, поэтому почти не выходит из помещения. А еще у них в сарае живет полтора десятков тигров. В общем, во время прочтения «Лоранги» скучно вам не будет!

Повість «Лоранга» у двох частинах від «Видавництва Жупанського» - це, мабуть, найдивніша та найнезвичайніша дитяча книга, яку мені будь-коли доводилось читати. Напевно, авторка має дуже живу і яскраву фантазію, оскільки змогла написати таку історію. Тут йдеться про незвичайне сімейство, яке дуже відрізняється від тих родин, до яких ми звикли (особливо в дитячих книгах). Складається сімейство з трьох людей. Чоловік Лоранґа понад усе любить співати попсових пісеньок і не розуміє, навіщо йому йти на роботу, аби витрачати на неї свої найкращі літа. Його син Масарин – опецькуватий хлопчик, який дуже полюбляє випічку і радо пристає на будь-яку недолуга батькову пропозицію. Дартарьян – це батько Лоранги, який живе у повітці, бо дуже наляканий різномастими мікробами. Крім того, в них ще є зовсім старенький дідусь, який живе на дереві у лісі і весело кує, коли вони зрідка проходять його навідати. Ось така це книжка. Нудно під час її прочитання вам не буде, це я гарантую. Рекомендовано як для дітей, так і для дорослих.