Ну як стисла… на 600 з гаком сторінок. Але тут ви знайдете все, що хотіли дізнатись про Лондон і навіть те, про що не здогадувались, що хочете знати. Про назви вулиць і паби, про найбільш містичні і найбільш злачні місця міста, про легендарні лондонські тумани (які за описом більше схожі на смоги, бо туман в принципі не може бути болотного кольору) і про не менш легендарну лондонську пожежу, яка знищила ⅚ міста. А ще про лондонський театр і лондонські банди, про чуму і квітникарство, про річки і міське освітлення… Ця книга вже давно вважається класикою нон-фікшину про Лондон. Перше, що кидається в око - це з якою любов'ю та скрупульозністю автор підійшов до написання цієї книги. З любов'ю, бо він сам лондонець і не раз ходив описаними вулицями, скрупульозністю - бо в кількості фактажу можна запросто потонути. А ще викликає повагу кількість опрацьованих джерел, любязно перерахованих в кінці книги. Автор не без іронії описує лондонців, як похмурих фаталістів з яскраво вираженою комерційною жилкою, які свого часу навіть гімно примудрились продавати.))) Я отримала шалене задоволення, читаючи цю книгу, але з рештою я з дитинства схиблена на Туманному Альбіоні. Вся моя книжка помальована олівцем. Та попри всю любов до теми, цю книжку неможливо взяти нахрапом, якби ти не хотів прочитати більше за раз - всі цікаві факти за один присіст в голову не впаковуються. Тому готуйтесь до довгого читання. З відносних мінусів можу хіба назвати, що щоб отримати повну насолоду від книжки треба бути британцем, а краще лондонцем, бо інакше ти не побачиш всі ті описані вулички своїми очима (гуглити це не те, повірте). Весь час ловила себе на думці, що було б класно, якби хтось написав таку книжку про Київ, Львів, чи Одесу. “Лондонським аптекарям та анатомам була притаманна схильність до драматичних ефектів. Вони зазвичай носили чорну одіж, в кожній аптеці, навіть найскромнішій, неодмінно зберігались череп і велика книга, написана якоюсь древньою мовою. Тут торгували травами і порошками, еліксирами і пігулками, наркотичними препаратами, зубним порошком, помадою та приворотним зіллям.” “Окрім Смітфілдс, була також вулиця Кок-Лейн, яку в 1241 р. “призначили” місцем сексуальних забав. У певному розумінні вона стала першим в історії Лондона районом червоних ліхтарів, відомим своїми протитутками.” “Часом туман у місті був таким густим, що в театрах на сцені не видно було акторів… Часом туман піднімався на висоту приблизно 200-400 футів (60-120м) над рівнем вулиці.” “Публічні місця використовувались як відхожі частіше за приватні туалети. В цьому розумінні варто згадати Піссінг-Лейн (Засцяний провулок), також два інші провулки з такою ж назвою, що існували в різний час з ХІІІ по XVI ст. Було щонайменше три провулка Дангллінг-Лейн (Гора лайна).”

Книги британського автора Пітера Акройда відрізняються захопливим стилем написання. Адже автор не просто історик, а перш за все прозаїк, тому на сторінках його робіт історія фактично оживає. На цей раз автор запрошує нас у подорож історією столиці Великобританії міста Лондон. Читач має змогу познайомитися з минулим та сучасністю цього міста від його зародження як військового табору римлян до сучасного мегаполісу. Історія міста Лондон відображає в собі всю історію Британської імперії. Місто знало часи занепаду та розквіту, зазнавало ударів епідемій та полум'я військових конфліктів. Завдяки специфічному авторському стилю написання місто неначе оживає, а його історія нагадує захопливі пригоди. Книга містить величезну кількість фактичної інформації, більшість з якої є маловідомою.