Загалом непогано, адже тематика книги досить актуальна і дозволяє без проблем поділити збірку на 4 основні (логічно завершені) частини, але от остання з них «Міжсезоння. Каламбур збірки» трохи дивна, тож цікаво було б почути, по якому принципу у неї писалися віршики... Найкраще читається/запам'ятовується поезія з першої (весняної) частини, що й не дивно. Тут погоджуюся з автором, що це час "Весняного воскресіння" природи після довгого "Зимового сну". Серед плюсів відзначу потяг автора до продовження напрацювань попередників у таких поетичних творіннях як «Крила» (манера написання досить схожа до стилю Лесі Українки), «Банальна історія» та «Тікаючи в зимовий сон» (навіюють життєву “любовну драму” Жаданівського характеру), «Одна з мільйонів» (по суті є продовженням «Блакитної Панни» Миколи Вороного та «Арфами, арфами...» Павла Тичини, і було б добре якби її почали вивчати в школі разом цими двома віршами), «Балада про створення зірки» (після прочитання в голові одразу згадується «Балада про соняшник» Івана Драча, хоча на перший погляд і нічого спільного немає). Можливо щось я й пропустив і цей список можна продовжувати... З конкретних таких мінусів можна виділити відсутність верлібрів (в сучасному світі без них нікуди, хоч як би й не кричали протилежне інтелектуали з Громадської організації «Традиція і порядок»). Ясна річ, що відсутність неримованої поезії – не проблема, але автору варто було б продемонструвати свій талант і в написанні верлібрів. Стосовно решти поезії, то переважна більшість, що представлена у збірці, має перехресну та парну риму, але трапляється і кільцева, що з моєї точки зору виглядає досить стандартно і буденно, як на 2020/2021 рр... Все ж таки є кілька віршів і з авторською римою (по суті перехресне шестирядкове римування 1-4, 2-5, 3-6): «Радо́сінь Вереснева», «Осіння депресія. Частина І. Ховаючись від світу», «Остання осінь. Частина ІІ. Ирій», «Зимове сонце», «Наприкінці зими». Також є один вірш, хоч він мені і подобається не менше за інші, з досить ледачим, на мою скромну думку, римуванням (1111, 2222, 3333, 4444) «Прощання. Частина І. Останній день весни». На останок зауважу, що для першої збірки - розкішно, тож мене й дивує, що так мало відгуків про книгу, але все ж не ідеально... В подальшому очікую від автора нових книг!