Люди війни. Кохання та зрада, доблесть та страх, воля та залежність, вірність та зрада. Автор чудово поєднує ці всі моральні аспекти з героями роману. Так, коли ми бачимо по новинам успіхи наших військовиків, модернізацію армії і обіцянки чиновників про мир, то перестаємо забувати, який там жах. Для нас стає нормою чути по радіо про смерть одного чи двох АТО-вців. Тільки задумайтесь - для нас стає нормою смерть людини. А для когось це рідний брат чи батько. Головний герой - Максим, звичайний хлопець, який просто хотів виконати свій обов'язок. Їхав він на війну із запалом та ентузіазмом захистити українців від чужорідної агресії. А побачив він там "розпил" грошей, дурні вказівки вищого командування та "аватарів" - людей, яких, на війні, крім горілки нічого більше не цікавило. Але не біда. На противагу цьому пеклу були військова дружба та подяка місцевих жителів. Цю книгу варто прочитати всім людям, які до АТО ставляться скептично і думають для чого Україна там воює. Всім тим хто каже:" Там й так живуть москалі із маренням про Путіна".