Світлана Кириченко - учасниця українського правозахисного руху. Дружина дисидента, політв'язня Юрія Бадзя. В цій немаленькій книжці, зібрані спогади Світлани, як про їх життя з Юрієм, так і про інших шістдесятників. Про їх буденність, свята, а також боротьбу. Коли почалися масові арешти, Світлана ніколи не була осторонь. Завжди допомагала друзям: активно листувалася з ув'язненими, передавала рукописи, збирала речі для ув'язнених. І все це, знаючи, що над її сім'єю іде пильний нагляд КДБ. Світлана з Юрієм знали, що рано чи пізно, Юрій також потрапить в руки спецслужб. Хоч ні він, ні інші шістдесятники нічого протизаконного не робили. Вони були звичайні люди, які хотіли жити, любити, творити. Але для радянської влади вони були «особо опасные преступники». Був величезний тиск, як на самих шістдесятників,наприклад звільнення з роботи начебто за за професійною непридатністю, так і на їх сім'ї. Не уникало це й дітей. На старшого сина Світлани, тиснули в інституті, вимагаючи відректися від батьків. Молодшу доньку також неодноразово підстерігали біля школи. Велику частину книга, займають спогади в період ув'язнення Юрія, а також заслання. Це велике випробовування, спочатку добитися побачення з чоловіком, а потім доїхати в Мордовію. Бажаючи побачити чоловіка хоч на декілька годин, Світлана проходила багато кіл пекла. Це було настільки тяжко, що 5-річне заслання в селище Хандига(Якутія), здавалося раєм. Цю книжку треба прочитати кожному, щоб побачити, ким були шістдесятники і чому Світлана називає їх людьми не зі страху.