"Ляльковий дім" - це п'єса на три дії від норвезького всесвітньо відомого драматурга та поета Генріка Ібсена. Цей твір нам давали читати ще у школі на уроках зарубіжної літератури, але тільки зараз, через чималий проміжок часу, я вирішила її перечитати і ця історія постала перед мною під зовсім іншим кутом. Тут у центрі сюжету родина Гельмерів: дружина Нора вправна господиня, ідеальна дружина та турботлива матір, а чоловік Торвальд успішний адвокат, справжній голова сім'ї. Але це все здається тільки на перший погляд: одна невеличка таємниця може стати для цієї родини фатальною, та познімати із членів родини маски, оголивши їх справжнє нутро... Мені дуже подобається, як уже в назві розуміється, на що натякає автор. На жаль, чимало жінок потрапляють під вплив таких-от "Торвальдів" та гублять себе; перетворюються на красивих, але бездумних ляльок, які намагаються задовольнити всі потреби свого чоловіка. Однозначно рекомендую цей шедевр світової літератури, адже це майстерно написана історія, яка цікаво розкриває стосунки у середині родини!

Тема отношений между мужчиной и женщиной актуальна всегда. Вот и в этой пьесе Генри Ибсен раскрывает и анализирует немало вопросов, касающихся отношений в паре. Когда отношения можно назвать просто совместным проживанием, а когда браком? Что значит любить другого человека? Можно ли выходить замуж (жениться) ничего не зная о желаниях, характере, мечтах любимого человека? К чему это может привести? Может ли мужчина любить женщину исключительно за внешность, видя перед собой просто слабую куколку, которую нужно оберегать и не зная ее как личность? Конечно, прямых ответов на эти вопросы пьеса не дает. Но каждый может сделать выводы сам, размышляя над сюжетом и поступками действующих лиц. Эта пьеса чрезвычайно актуальна и сейчас. Читать ее было очень интересно и познавательно. Рекомендую всем, кто интересуется семейной психологией, взаимоотношениями между мужчинами и женщинами и тем, кто любит качественную классику. Подходит для прочтения как детям старшего школьного возраста, так и взрослым. Рекомендую !!!

Читати твори з програми зарубіжної літератури дев'ятого класу ще те завданнячко! Вони можуть видатися нудними і потребувати багато часу і сил на роздуми про те, що ж хотів донести автор до читача. На щастя, п'єса Генріка Ібсена "Ляльковий дім" виявилась не такою. Звісно, знадобилось трохи часу, щоб звикнути до того, що ти читаєш саме п'єсу з її ремарками та репліками, а не просто прозу. Ця п'єса мене неймовірно здивувала. В усіх подібних творах, що я читала, рушальними в сюжеті були дії героїв або діалоги між ними. А тут рушальною є не дія, а думка! Саме роздуми героїв підштовхують їх до дії та розкривають перед глядачем характер персонажа. Спочатку здається, що все добре. Хельмера призначили директором Акціонерного банку, його дружина - Нора, весела, безтурботна й щаслива. Але це лиш ілюзія щастя. Нора та Хельмер мають різне уявлення про шлюб, і саме тому не змогли стати щасливими. Нора для Хельмера як красива лялька - він не сприймає її внутрішнього світу. Розв'язка п'єси начебто чітка й зрозуміла: Нора йде від Хельмера, адже втомилася бути "лялькою" і хоче знайти себе, своє справжнє "Я". Але в той же час хочеться дізнатись: що ж сталось з Норою та її дітьми? І хочеш не хочеш, а починаєш задумуватися про свій власний внутрішній світ... Раджу цю книгу всім.